Князь Ярослав Осмомисл помер через три роки після цієї розмови, в жовтні 1187 року.
Справді, три сини Ігоря та Євфросинії, покликані на Галицький стіл, буди через чверть віку повішені у Галичі боярами.
Синовець — племінник. Святослав був двоюрідним братом Ігоря, але майже двічі старший за нього, тому називав його синовцем.
Вита — сторожовий пост, сигнальний вогонь.
Теперь — Баришівка.
Ковуї — тюркські племена, що були на службі у князів.
Серен — ожеледиця.
В навороп — в авангард.
Шелом'я — довга гора, височина, гряда.
Шахиншах — титул монарха в Ірані.
Нефт — (перс.) нафта.
Руською землею первісно називалася Київська земля.
Верховенські володіння — землі Святослава у верхів'ях Десни (Вщиж, Брянськ, Карачів).
Гоги та магоги — міфічні дикі племена, про які згадується в Біблії та Корані.
Черлені, червлені — темно-червоні.
Сумний — кінь для перевезення зброї та припасів у сумках, тобто в міхах, торбинах.
Баба-ага (тюрк.) — старий чоловік, старійшина роду. З цього слова в нашій міфології і витворився казковий персонаж — Баба-Яга.
Тут — похід.
Первісне значення слова полк — плем'я, народність (порівн. німецьке та англійське фольк, фолк — народ), коли всі члени племені при потребі ставали воїнами. Пізніше, зокрема в XII ст., слово полк стало синонімом слів похід, рать, війско. Тому в назві "Слово о полку Ігоревім" це слово не слід тлумачити звужено, як лише похід, бо це поема не тільки про похід, а й про Ігореве військо, про героїчно-трагічну долю цього війська — Ігоревого полку.
У південнослов'янських мовах одуд і досі має назву "диб", "диеб", "деб", що дуже близька до "дива" із "Слова о полку Ігоревім". У давньоруській міфології див виступав вісником нещастя.
Сакма (тюрк.) — шлях. Ізюмська сакма вела з приазовських степів понад р. Осколом до Курська.
Обідня, або літургія — церковна служба, що правиться після утрені. Обідня буває рання і піздня.
Суурлик (тюрк.) — вода, що бурлить. Тепер це р. Гола Долина. Витікає з-під вапнякового пагорба, де б'ють джерела.
Шуйця — ліва рука.
Курултай — збори, нарада, з'їзд, свято.
Дунай — тут: ріка.
Бебряний — шовковий.
Пізніше його прозвуть Всеволодом Велике Гніздо, бо мав він дванадцятеро дітей — вісім синів і чотирьох дочок.
Могути — витязі, ліпші мужі.
Іван — давньоруське місто-фортеця, теперішній Ржищів.
Чучин — давньоруське місто-фортеця, залишками якого є городище на правому березі Дніпра, біля с. Балико-Щучинка, Кагарлицького району, Київської області.
Ці рани стали, по суті, причиною смерті Володимира Глібовича, бо вони вкрай підірвали його здоров'я. Він довго хворував, а напровесні 1187 року, не зовсім видужавши, пішов разом з князями в новий похід і в полі тяжко захворів. На похідних носилках привезли його в Переяслав, де він і помер 18 квітня 1187 року. Це був хоробрий князь, що багато сил поклав для захисту Переяславщини і всієї Русі від степовиків. Літописець після його смерти записав: "І плакалися по нім всі переяславці, бе бо любя дружину… бе бо князь добр і крепок на раті і мужъством крепко показаяся і всякими добродетелями наполнен. О нім же україна много постона…"
Князь Володимир Ігоревич, перебуваючи в полоні, одружився з Кончаківною, і в них народилася донька. Влітку 1187 року разом з сім'єю він повертається (треба гадати, не без згоди Кончака) в Новгород-Сіверський. Там при хрещенні на пам'ять про визволення називає дочку Свободою.
Протягом наступних двох років за допомогою інших князів Ігор викупив або виміняв усіх бранців.
Овлура Ігор пізніше одружить з дочкою Рагуїла, наділить землями та іншими угіддями, і колишній половецький чабан стане руським боярином.