Мулен (з легкою тривогою, але й з викликом дивиться на нього). Месь Корнiй хоче грати?
Корнiй. Нi, хочу дивитись.
Рита. Тiльки дивитись?
Сафо (незадоволено). Е, я не хочу грати, як так.
Кардинал. То найкраще, дитинко, давай сюди грошi. То не наша гра.
Мулен (до Рити). Ну? (Випива склянку вина).
Рита (вста . Глухо). Уже вiсiм? Бiльше нiхто не хоче грати?.. Ну, розумi ться. Значить, зараз кiнець?
Ну!.. Зна те що, Мулене: або квит на все, або... кiнець грi i... всьому. Хочете?
Мулен (хвилюючись). На все квит чи тiльки на поцiлунки?
Рита. Ха-ха-хаї I тут торгу ться. Нi, за рукавички, що ви сьогоднi купили, я вам зостанусь винна п'ять франкiв! Кiнець або так, або так! Ну?
Мулен. Добре. На червоного короля?
Рита. На червоного короля!
Мулен (здушено). Одчиняю колоду. Раз-два. Раз-два.
Корнiй. Стiйте. (Дуже хвилю ться, хрипло). Нi, нiчого... здавайте!
Рита. Що ти хотiв? Що ти хотiв? Чекайте, Мулене! Що ж ти хотiв, говори скорiше! Ну? Ну, що? Ну, говори ж, ти!
Корнiй. Нiчого, далi...
Рита (дико). А-а! Ну, так далi, Мулене, далi, швидше кидай подлого червоного дурня! Швидше ж, ну!.. Руки дрижать, - теж мужчина!
Мулен (трясучись весь). Раз-два. Раз-два. (Всi напружено слiдкують).
Рита. Швидше! Швидше!
Мулен. Червоний король! Побитий!
Рита (тихо опускаючись на стiлець). Ну, от i кiнець. Побитий. (Заплющу очi й сидить як мертва). Тепер кiнець.
Корнiй (хрипло, голосно). Ну, а тепер весь квит на мо полотно... На полотно. Ну?
Мулен (розтеряно). На полотно?
Рита хутко пiдiйма ться й напружено застига .
Корнiй. Так, на мо полотно. Не варте?.. Програю, ваше полотно i... Чорна Пантера. Виграю... мо полотно... i... Чорна Пантера.
Рита (гордо). Чорна Пантера не програ ться! Я йду за Муленом. Ходiм!
Корнiй (тихо). Я не скiнчив же... Я хотiв сказати: "i Чорна Пантера буде вiльною". Вона може й тодi пiти з Муленом. (До Мулена). Ну? (Мулен вага ться).
Снiжинка (обурено). О, крамар паскудний! Та грайте ж!
Мулен (з кривою посмiшкою). Добре! На що ставите?
Корнiй. На жирову кралю.
Сафо. Ой, не треба, вона програ !
Корнiй. Здавайте.
Мулен (дрижачим голосом). Одчиняю колоду.
Раз-два... Раз-два... Раз-два...
Довго раху . Видно, як Рита дрижить i жадно слiдку за картами; Корнiй стиснув кулак, стоїть непорушне; Снiжинка глибоко зiтха .
Мулен. Жирова краля... (Убитим голосом). Взяла...
Випуска карти й криво-жалко посмiха ться до всiх. Всi глибоко зiтхають.
Корнiй. Полотно мо ... А Чорна Пантера вiльна... (До неї). Хочеш додому?
Рита мовчки йде до вiшалки, одяга ться.
Снiжинка (в захватi i схвильовано стискуючи руку Корнiю). Ви гарнi, Медведю. Те правда, що я вам говорила. Чу те? Янсоне, платiть, ходiмте! (Хутко виходить).
Рита (пiдходить до Мулена, тихо). Простiть, Мулене, я все верну вам, що позичила... Простiть, що дала вам непри мностi... (До всiх). До побачення. (Корнiю, не дивлячись на нього, несмiла). Можна взяти тебе за руку? У мене ноги дрижать.
Корнiй (беручи її пiд руку). Ми поїдемо... Гарсон, я завтра прийду заплатити... (Гарсон мовчки уклоня ться).
Корнiй i Рита помалу виходять. Всi проводжають їх мовчазними серйозними поглядами.
Завiса
ДIЯ ТРЕТЯ
Декорацiя першої дiї.
Корнiй сам в пальтi ходить по атель , сильно зачiсуючи пальцями волосся назад i, видно, глибоко й тяжко про щось думаючи. Злiва хутко виходить Рита, теж в пальтi, але без капелюха, несе на руках дитину. За нею Ганна Семенiвна, яка, витираючи сльози, неспокiйно говорить.
Ганна Семенiвна. Ритонько! Ну, навiщо ви його сюди? Тут холодно. I сонний вiн...
Рита. Нiчого, мамо, нiчого. Тут виднiше, я хочу роздивитись його. Я ж хочу побачити його як слiд, (Кладе на канапу, сама ста навколiшки, хапливо розмоту ). Ну, покажись своїй мамi, покажись своїй гидкiй мамi. Кинула тебе, кинула, погана... О, муко моя рiдна!.. Ну, який же ти став? Який?.. Господи! Як же схуд вiн! О, Боже! Та що ви з ним зробили?