Мулен. О? Вiн виставить її в салонi, i я вже не зможу тодi купить. Ваша рада...
Снiжинка. Ах, так? Значить, ви не визна те один з моїх принципiв, що те, чого хочеш, мусить бути бiльш за все? Нi? В такому разi - adieu![8] Чорна Пантера не для таких! Фi, жадний!
Мулен. Я вагаюсь мiж двома родами краси. Полотно i
Снiжинка. I грошi!
Мулен (смiючись). Грошi - теж краса.
Снiжинка. Фi! Я з вами бiльше не хочу балакати. Ви розумi те красу?
Мулен. Смiю думати.
Снiжинка. Ха! Ви? А хочете, я вам покажу красу. (Хутко поверта тьс до дверей на веранду, ляска в долонi i кричить). Алло! Алло!
В дверях з'явля ться худа висока постать Янсона. Лице непорушно спокiйне, виголене, голландське; в зубах завжди люлька. Очi дивляться ва все спокiйно, упевнено, а на Снiжинку - м'яко i вiддано. В один же час з дверей влiво виходить Рита i, звертаючись до Снiжинки, говорить.
Рита. Вибачте, але я прошу не кричати так дуже, у нас хвора дитина, й це її ляка .
Снiжинка (щиро злякано). Ах, простiть ради Бога! Бiдний мiй Лесик! Я йому зробила боляче?
Рита (м'якше). Вiн став такий неспокiйний.
Янсон пiдходить i мовчки ста перед Снiжинкою з спокiйним чеканням в лицi.
Снiжинка. Простiть, Рито. Бiльше не буде. Поцiлуйте його за мене. Я, бачите, хотiла тiльки показати месь Мулену красу. Вiн її розумi тiльки в грошах.
Мулен. Pardon, смiю сказати...
Снiжинка. Нiчого не смi те сказати. Хоч ви й багато пишете про красу, любов i таке iнше, а їх не зна те. Пляшка вина, добрий ростбiф i пiкантна проститутка - от вся ваша краса. C'est ca, monsieur[9]. Янсоне, ви розумi те красу?
Янсон (спокiйно пихкаючи люлькою). Сподiваюсь, що розумiю.
Снiжинка. Подивiться, який тут етаж.
Рита. Перший, можете не дивитись.
Янсон, не звертаючи уваги, iде до вiкна на вулицю, розчиня й дивитьс вниз.
Снiжинка. Скiльки футiв буде до землi?
Янсон. З тридцять.
Снiжинка. Янсоне, ви розумi те красу?
Янсон (спокiйно, флегматично). Розумiю.
Снiжинка. Станьте на вiкно i стрибайте вниз.
Янсон, пильно подивившись на неї, мовчки бере стiлець, пiдставля й вилазить.
Рита. Снiжинко, що ви робите? Лишiть. Що за дурницi. Янсоне, злiзьте, я не позволяю!
Янсон, не звертаючи уваги, лiзе на вiкно з люлькою в зубах.
Мулен. Месь Янсоне, ви б хоч люльку свою лишили тут.
Снiжинка. Янсоне! Злiзьте. Я згадала одну iстину з Євангелiя про бiсер. Злiзьте!
Янсон мовчки злазить, зачиня вiкно, ставить на мiсце стiлець i одходить.
Снiжинка (до Мулена). Можете купувати полотно. (До Рити). Цей бiфштекс хоче купити полотно Бiлого Медведя! Xa-xa-xal
Мулен (з витонченою i злiсною iронi ю). Не дивлячись на те, що мадемуазель Снiжинка на цьому втеря .
Снiжинка. Я? О, прошу. Я нiчого не можу втеряти.
Рита. В чому рiч? Я нiчого не розумiю. (До Мулена). Ви справдi хочете-таки купити полотно Корнiя?
Мулен. З великою охотою, але месь Корнiй не прода й не продасть.
Снiжинка. А ви його налякайте, що як не продасть вам, напишете про нього руйнуючу критику, що полотно його - нiкчемнiсть. Та i в салон можете не допустити. Грошi - сила.
Мулен. Мадемуазель Снiжинка сьогоднi холодна й гостра, як в тундрах Сибiру.
Снiжинка. Скiльки ж да те? Корнiю! Iдiть сюди!
Мулен. Я ще нiчого не даю... (До Рити). А мадам згодилася б, щоб її прекрасний образ був прикрасою мого кабiнету?
Рита. Ви хiба лишили б його у себе?
Снiжинка (iронiчно). О, напевне! Через два днi був би уже у Швайцера i продавався б в тридцять раз дорожче!
Мулен. Ви занадто, мадемуазель, чита те в душах!
Снiжинка. А особливо в таких, як ваша!
Входять Корнiй,Блекi Мiгуелес. Блек i Мiгуелес з ложками в руках, їдять з каструльки кашу, яку держить в руцi Блек.
Мiгуелес (палко до Блека). Мистецтво мусить вiдбивати все! А найперш страждання, радiсть людей! Мистецтво...
Блек (спокiйно). Дуже прошу. Я вчора стр страждав животом... Може б, ти проявив це страждання...
Мiгуелес. Вульгарнiсть не одповiдь!
Снiжинка. Бiлий Медведю! Слухайте,продасте ви сво полотно месь Швайцеру, чи то пак месь Мулену?