Про нього взагалі ніхто нічого не знає. Навіть наші мовознавці з ВУАН і НТШ не поцікавилися досі, що воно значить і як воно прийшло в скарбницю нашої мови. Лінґвістичне походження слова "селепко" є дуже темне, родоводу воно ніякого не має, невідомо теж, хто його створив і хто коли вжив його перший раз, та при якій нагоді.
Мої глибокі студії над цим питанням довели тільки до того висновку, що слово "селепко" поширилося незабаром після бою під Бродами. Здається, що нема ні одного автентичного селепка, який існував би в часах перед створенням Української Дивізії "Галичина", хіба, що тут і там вживали слово "селепко" львівські батяри, визначаючи ним людину, так би мовити, селепкувату.
Товарисько-реґіональний характер цього слова, обмежений, як я уже сказав, до Української Дивізії, скоро втратив своє вузьке ужиткове значення. Ще пам'ятного 1944 року, вояки і старшини Українського Визвольного Війська, які стояли у зв'язку з Дивізією і то без огляду на те, чи службово, чи товарисько, почали його постійно вживати, так, що всіх дивізійників, без огляду на старшинський ступінь, і без розбору, звали селепками. Таке явище скорого і добровільного поширення слова "селепко" серед наших наддніпрянських братів є запорукою, що в змінених політичних умовах нашої батьківщини селепки наберуть всеукраїнського значення і будуть відогравати домінуючу ролю у вільних демократичних виборах.
Дальшою неясною проблемою є питання, до кого відноситься це слово, тобто кого і коли можна назвати селепком і взагалі, що воно значить.
В Дивізії старшини звали селепками офіційно і неофіційно усіх простих вояків. На цьому проблема вирішилась би цілком, коли б не дивне явище, що і стрільці звали деяких старшин селепками або й оберселепками, як також і те, що і старшини почали себе так називати. Далі це слово почало відноситися до всіх цивілів, що приїжджали до Дивізії нібито для того, щоб "зв'язати народ з рідним військом", а в дійсності приїжджали тому, щоб використовуючи позафронтовий побут Дивізії на Словаччині, "нав'язати" собі повні валізи словацьких харчів.
Так само і різнородні звання не були вільні від селепкуватости. Селепком ставав стрілець, що в цивільному житті був доцентом математики, ставав ним і полковник, що в проміжку обох воєн продавав перець у кооперативі, або полковий духівник, чи лікар. Словом, селепки рекрутувалися зі всіх суспільних кляс, маєткових станів, і були різнородних будов тіла, краски волосся і фізичної сили.
Наукову розвідку, якій я присвятив усі свої вільні від праці години, утруднює ще й та обставина, що існувала друга відміна селепка — селепій, і третя — селеп.
Як бачимо, наукова аналіза нього слова важка і безуспішна, бо не дає ніякого висліду.
Можна ще перейти до методи емпіричної, приглядаючись до поодиноких характеристичних випадків, коли вживається це слово. Отже, наприклад, селепком є людина, що відповідає так, як подаємо нижче:
— Чи ви п'єте так, як я вам казав, алькалічну воду годину перед їжею?
— Я старався, пане докторе, але напрайду, довше, як чверть години, я таки цієї води пити не можу.
Або:
— Що маєте в цій пляшці? — питає десятник селепка.
— Це вишнівка, голошу слухняно.
— Вишнівка? Ціла пляшка?
— Так, голошу слухняно, половина для мене, і друга половина для мого друга Юська.
— Гаразд, відпусти мені Юськову частину.
— Не можу, пане десятник, бо Юськова частина є на споді.
Ще інший випадок:
Селепко лікує ногу. За третьою візитою у лікаря, каже доктор:
— Ваша нога ще пухла, але я собі з цього нічого не роблю!
Селепко жалісно відповів:
— Як би вам, пане докторе, так спухла нога, я також би собі нічого з того не робив!
Поза тим селепко може попсувати вам смак на добру їжу й найкращу дівчину, може довести до роздратовання і гніву. Але селепко є теж сердечний і добрий друг, він віддасть вам усе своє, коли ви є в біді, він знає, що таке спільна доля, він цінить товариськість понад усе.
Як бачимо з написаного, власне, ні Ви, Шановні Читачі, ні я не знаємо досі, хто такий селепко. І чим більше думаємо над цим словом, тим більше затемнюється нам картина і дефініція селепка, зате тим більш він нам чомусь подобається. Тому найкраще не думати, бо тільки нічого не думаючи прекрасно зрозуміємо, що значить "коханий селепко", або взагалі селепко без ніякого додатку.
Виходить з цього отже, що кожен з нас знає і не знає, що це за слово. А найгірше, що, врешті, ніхто не знає, чи він сам припадково не є селепком, селепієм, або, що гірше, селепом!
С. Л.