Далеко десь, у сірому ще небі, курликають
промерзлі журавлі.
І проминає давній літописець —
нахиленим при свічці силуетом — і пише, й пише
гусячим пером, і стиха надиктовує собі:
«Року 1638... о середопостю... потратили козаків старших,
що їх козаки видали, того то Павлюка, і Василя Томашика,
і Сахна Черняка, которий ся, їх ужаловавши, сам
поїхав з ними добровольно».
І свічка гасне па вітрах історії.
І пропливають вишки й терикони,
ковші і крани, труби і лебідки.
Ряхтить вогнями промислове місто.
Гніздо лелека мостить на стовпі.
Сучасна жінка, в скверику на лаві, похитує
коляску па ресорах, щось конспектує з книжки, мимоволі
півголосом повторює слова:
«ЛІТОПИС ЛЬВІВСЬКИЙ»... «НАУКОВА ДУМКА»...
САХНО ЧЕРНЯК... ПОЇХАВ ДОБРОВІЛЬНО...
І, вражено провівши віз очима:
ПОЇХАВ 3 НИМИ... ДОБРОВІЛЬНО... САМ!
І вже комп'ютер електронним голосом
повторює закладену програму: САХНО ЧЕРНЯК...
ПРОЕКЦІЯ В МИНУЛЕ... ПОЇХАВ 3 НИМИ...
ДОБРОВІЛЬНО САМ...
Перший програміст
(людина вже наступного століття,
при пульті регулюючи реле)
Не може бути. Чому ж в такому разі він залишився зовсім
невідомою постаттю в історії? Якась побіжна
згадка у «Львівському літописі» — і все. Виходячи
з художнього потенціалу народу, саме його мав би
оспівати народ. Про братів азовських складено думу,
а про нього ні?!
(Світлові імпульси переміщуються, від чого в темряві
зникає віз).
Другий програміст
Можливо, у старовину поодинокі випадки порушення
суспільної етики давали більший коефіцієнт
громадського резонансу, а гіперфункція героїзму
набувала характеру ширших епічних уніфікацій.
Перший програміст
Але як поети могли прогледіти таку постать у віках?
Подиву гідна велич ніким не оціненого подвигу могла б
стати об'єктом соціально-психологічного дослідження
цілого комплексу езотеричне закодованих рис нації.
Другий програміст
Це навіть не подвиг, це швидше відноситься
до категорії подвижництва. Момент жертовності як