41720.fb2
дразня
и меня
и судьбу
дарил
охапками
миражи
и в них
растворился
однажды
----------------------------------------------------------------------
ночь
накинула
звёздную ткань
на плечи
захмелевший прибой
убаюкивает
луну
мы погружаемся
в пряность
мятущихся
запахов
мая
чуть-чуть отставая
плывёт
поющая
наша
память
----------------------------------------------------------------------
однажды
в полдень
солнцем
захлебнулось
море
а волны
ринулись
его спасать
от долгожданного
удушья
----------------------------------------------------------------------
и я осмелилась
и встала на колени
перед судьбою
и вымолила
миг
продливший жизнь
на безрассудство
и покаяние
----------------------------------------------------------------------
прикрываясь