был невозможен
Монтерей, аллея роз,
апрель 1989
----------------------------------------------------------------------
глава девятая
моему первому
рецензенту и редактору
Анатолию Глущаку
с благодарностью
БРИНИТЬ
ДУША ...
----------------------------------------------------------------------
бринить душа
що доторкнулась
до дихання
смiливих
задумiв
весни
----------------------------------------------------------------------
може сонцю вже не пiд силу
бути у шлюбi
з моїм смiхом
може вiтру кохання
набридло
бути i далi менi попутним
аджеж голос зради
мiцнiє
тiльки звiдки вiн
- як дiзнатись
----------------------------------------------------------------------
все йдеться про любов
жахливу i безглузду
так
йдеться все про тебе
не бiйся - не засуджу
а тiльки помолюсь
----------------------------------------------------------------------
i навiть
коли здатна
я
до зустрiчi iз поглядом
твоїм
все ж вимушена
до кiнця життя
ховатися вiд нього
----------------------------------------------------------------------
яка надзвичайна хвилина
- срiбний дзвенить ранок
i спогади-квiти кидає