Рожеві крила - читать онлайн бесплатно полную версию книги . Страница 25

…метаморфози…

дивлюсяна твої губи – очіі відчуваю себе в твоїй утробі –кричу звідти тупаючи своїми ніжками –дьоргаючи по матроськиза канатики пуповин –– футболістом буде- кажеш ти –а мені звідти все чути.– от наївна- думаю я –медитую там на теми сенсу та сексуживотіння в цьому світі –слухаючи як твоє серце гупотитьмені в тім'я. по жилахрозтікаються твої еритроцити.чую музику – яку для тебе хтось граєна синтезаторі…

8 8 8

Я протверезів сидячи на шальці терезівДригаючи ногами немов відбиваючись від чогось…Сонце, в мене зустріч у суботу -Та я тебе їбав і всю твою роботу.…йшов дощ, небо, мов бульдогЗабрискувало все слиною,Чим далі моя шалька переважала…Тарасе, друже, вибачай,До дівчини іду на чай.…дивно, але чим нижче спускався,Тим страшніше було –А може далі нічого, просто вакуум…Шановний пасажире, з тебе штраф-Сам розумію, блять, я не жираф.…серце билося все швидше і швидшеІ от я торкнувся землі і осліп,Але чомусь від цього безмежно зрадів…Сьогодні знов антициклон на сході,Я заїбався вже від радіо рапсодій.…і тут я почув як зверху, боячись висоти,Кричала Щоденна Реальність,Та я, швидко зістрибнувши з терезів,Розхуярив її об асфальт……протверезів…

8 8 8

Зажевріли ливнем очі БожіЖивіт ще повнийЯк можу збагнутиТи я вони теж буває наїдаютьсяЧи існує чи ще снує ну єEach чи бісЧибіс літає високо високоАле лелека живе тільки для одногоОдної ми всі маленькі НоїКолись збагнем коли парамиВже сиві посідаємо в ков-Чег Че Гівара теж колисьВарив гречку і думав якПокурити на самотіТі хто каже пашлі іграть в снєжкіТеж багато відчувають може й більшеНіж ножем по пальцям калиніЛине невідомо звідки ця гематомаЯк втома згустком рветьсяНавіщо?На віру?На вітер?На vie!

8 8 8

Серце перетікає в сонЦе коли в потилицюДивляться ти лиця не бачишМариться шах матРиця лицяЖарко коли дощ по очамІ не знаєш кого заспокоїтиСебе чи дощДо щему цвяхом у долонюЗ лона в лоноВибираєш шляхЛюх плюх плюх у диванМов сірник у калюжуПорція димуПорція дамиПорція домуТерціяЦе ти і яІ неба потреба.

8 8 8

Скотилася весна краплею по лоніБоже вільної мавкиНапилася нею спрагла потопаючаМоже сьогодні ранок пальцямиІ по моїм очам проведеЯ не збагнувши що цеЗустрівши гіпсі у метроСкажу що п’яна весна вже лизнулаІ мої лопаткиЯкими очима я завжди дивився на вітерТа заздрість то лиш форма повагиВ зіниці літер рівноваги

8 8 8

Я чую власне сонце з диктофонаМалює навіть Моцарт в самотіКоли ти натискаєш плей на свічкуТрембітами вриваєшся в затемненняВсіх циферблатів сірників і цигарокЗатемнення годинників у КиєвіЛисток паперу то є лиш нічне повітряЗелене зеро на рулетці олівцяАвтобусом по нігтях їде совістьПрощання то лиш victim зустрічаньУ чані нікотинових мовчаньНа грані павутинової злостіТи йдеш по власній балюстраді без вагань.

8 8 8

Долоня на вікніА через скло іще однаЯ так казати на добраніч звикСвіжоЗнімаю маску з днівЯк фарбу з полотнаВ подертий записникУсе нанижемДолоня лиш на скліНа дзеркалі відносинТи ж відчуваєш теплу кров своюІгристуВалети й короліГорять у ватрі осеніІ виринають босимиІ чистими…

8 8 8

Люблю рубати дрова в самотіЗамурзаний від поту і наснагиЗвитяги чи сміливості не требаТоді є лиш сокира дерево і БогПо венах лупить серце батогомНемов фотокартками ночі й очіТо гомоном то тишою говорятьПророчі дрова і заліза благодатьІ зверху в тім’я твоє щось пірнаєНеквапно й тихо мов сльоза в ріллюІ Раєм називає звичні речіЛюблю коли мене рубає в самоті