Соняшнi кларнети - читать онлайн бесплатно полную версию книги . Страница 16

Іще пташки…

Іще пташки в дзвінких піснях блакитний день купають,Ще половіє злотом хвиль на сонці жита риза(Вітри лежать, вітри на арфу грають); —А в небі свариться вже хтось. Завіса чорно-сизаПівнеба мовчки зап'яла. Земля вдягає тінь…Мов звір, ховається людина.— Господь іде! — подумав десь полинь.Заплакав дощ… і вщух.Мовчить гора. Мовчить долина.— Господня тінь, — прошепотів полинь.І враз — роздерлась пополам завіса! — Тиша. Мертва…Метнувсь огонь: розцвівсь, розпавсь — аж води закипіли!І полилася піснь, принеслась жертва.Курять шляхи, біжать, біжать… Рвуть вихори, як жили,Рідке коріння верб старих, що моляться в сльозах.А трави — й плакати не сміють.Ідуть потужні сили! Морок. Жах……І дзвонять десь в селі.І вже тремтять, вже спокій сіютьСріблясті голуби у небесах.

[1914–1916]