Соняшнi кларнети - читать онлайн бесплатно полную версию книги . Страница 8

Подивилась ясно…

Подивилась ясно, — заспівали скрипки! —Обняла востаннє, — у моїй душі. —Ліс мовчав у смутку, в чорному акорді.Заспівали скрипки у моїй душі!Знав я, знав: навіки, — промені як вії! —Більше не побачу, — сонячних очей. —Буду вічно сам я, в чорному акорді.Промені як вії сонячних очей!

1918