43808.fb2 Євгеній Онєгін - читать онлайн бесплатно полную версию книги . Страница 30

Євгеній Онєгін - читать онлайн бесплатно полную версию книги . Страница 30

Тим часом упивайтесь, друзі,

Життям, як маєво, легким!

Я знаю: в радості і тузі

Не варто дорожити ним;

Закрив я очі на омани;

Та ще надія, дар жаданий,

Здалека часом вигляда:

Без непримітного сліда

Я не хотів би світ лишити.

Живу, пишу не для хвали;

Та марю, щоб пісні могли

Мій день печальний пережити,

Щоб друг мій вірний серед мук

Про мене нагадав хоч звук.

XL

І хтось, у роздуму хвилини,

Здригнеться над рядком моїм,

І тиха Лета не поглине

Моїх співучих строф і рим.

І може (о солодка мріє!) —

Гучною славою окриє

Якийсь невіглас мій портрет

І скаже: то ж то був поет!

Прийми ж мою подяку щиру,

Прихильче мирних аонід,

Що віднайдеш мій тихий слід

І давню пошануєш ліру,

Чия незаздрісна рука

Потріпа лаври старика!

Глава третя

Elle était fille, elle était amoreuse.

Malfilatre*

I

«Куди? Ох, ці мені поети!»

«Пора, Онєгіне, мені!»

«Я не держу тебе, та де ти

Марнуєш вечір день при дні?»

«У Ларіних».— «Їй-богу, диво!

Та чи воно ж таки можливо

Туди так пильно учащать?»

«Звичайно».— «Чудно, що й казать!

Я бачу й без твого визнання:

По-перше (ну, вгадаю я?),

Російська проста це сім'я,

Гостей невпинне частування,

Розмови про вчорашній сон,

Про дощ, про скотний двір, про льон...»

-----------------------

* Вона була дівчина, вона була закохана. Мальфілатр (Франц.). — Ред.

II