43808.fb2 Євгеній Онєгін - читать онлайн бесплатно полную версию книги . Страница 63

Євгеній Онєгін - читать онлайн бесплатно полную версию книги . Страница 63

Он суміш відьми та козла,

Он кістякова постать горда,

Он карлик, он дивує світ

На журавлиних лапках кіт.

XVII

Від дива й жаху серце мліє:

Он верхи рак на павуці,

Он череп на гусиній шиї

Стирчить в червонім ковпаці,

Вітряк навприсядки гасає,

Тріщить і крилами махає;

Сміх, гавкіт, крики, свист і стук,

І людська річ, і кінський грюк!31

Та що подумала Татьяна,

В юрбі побачивши чудній

Того, хто наймиліший їй,—

Героя нашого романа!

Онєгін за столом сидить

І в двері крадькома зорить.

XVIII

Він знак подасть — і всі тупочуть;

Він п'є — всі п'ють і всі кричать;

Він засміється — всі регочуть;

Насупить брови — всі мовчать;

Він там хазяїн, річ видима:

І з пожвавілими очима

Татьяна, хоч іще тремтить,

Насміла двері прочинить...

Враз вітер поривом нежданим

Згасив тремтячий ряд огнів,

Жахаючи домовиків;

Онєгін зором полум'яним

На них поглянув, далі встав

І до дверей попрямував.

XIX

І страшно стало; і квапливо

Метнулась Таня утікать:

Несила! Рветься нетерпливо

І з жаху хоче закричать,—

Дарма! Євгеній на порозі.

Перед потворами, в тривозі,

З'явилась діва; дикий сміх

Перекотився; очі всіх,

Копита, хоботи пістряві,

Всі роги та хвости чудні,

Всі ікла й пальці костяні,

Всі вуса й язики криваві —

До неї! Вся страшна сім'я

Кричить одно: моя! моя!

XX