- Ні слова вчительці! Нізащо!
- Гаразд,- сказав Малий.- Тоді я про служницю теж не говоритиму. Бо з нею ще гірше, ніж з Карлсоном.
Мама зітхнула.
- Ще хтозна, чи ми знайдемо десь служницю, - сказала вона.
Але вже другого дня мама дала оголошення до газети. І врешті одна жінка відгукнулася на нього. Звалась вона панна Цап. А за дві години вона прийшла домовлятися.
Малому тоді саме стріляло у вусі, і він хотів бути якнайближче до мами, найкраще сісти їй на коліна, хоч він був уже завеликий, щоб сидіти на колінах.
- Та як тобі стріляє у вусі, то, хоч-не-хоч, мусиш вилазити мамі на коліна,- сказав він і любенько вмостився в неї на колінах.
У коридорі пролунав дзвінок. То прийшла панна Цап. Малий більше не міг сидіти в мами на колінах. Та весь час, поки панна Цап була в кімнаті, він крутився біля маминого стільця, прикладав хворе вухо їй до плеча і, як воно боліло, тихенько скімлив.
Малий сподівався, що панна Цап буде молода, вродлива й ласкава - десь така, як учителька в школі. Коли [403] ж навпаки - то була рішуча літня жінка, висока, огрядна, з великим волом та ще й такими сердитими очима, що Малому стало лячно. Він відразу відчув, що не любить її.
Бімбо, мабуть, теж відчув те саме, бо почав завзято гавкати.
- Он як, тут є собака,- сказала панна Цап.
- А ви не любите собак? - струрбовано спитала мама.
- Люблю, якщо вони гарно виховані,- відповіла панна Цап.
- Я не знаю, чи Бімбо гарно вихований,- несміливо сказала мама.
Панна Цап енергійно кивнула головою.
- Але він буде вихований, якщо я залишусь у вас. Я колись доглядала собак.
Малий у душі сподівався, що вона таки в них не залишиться.
Тієї миті в нього саме заболіло вухо, і він не стримався й трошки поскімлив.
- Так, так, пси дзявкітливі й діти плаксиві,- мовила панна Цап і всміхнулася.
Видно було, що вона жартує, проте Малий не дуже вподобав її жарт і сказав тихенько, ніби сам до себе:
- їв мене ще є рипучі черевики.
Мама почула його слова. Вона почервоніла й квапливо сказала:
- Ви, мабуть, любите дітей, панно Цап, правда? [404]
- Люблю, якщо вони виховані,- відповіла панна Цап і втупила очі в Малого.
Мама знов зніяковіла.