Малий не думав що то же вдалий жарт. Та коли є К он почав, то треба доводити краю. Отож він [419] обережно підійшов до столу, сів і розгорнув підручник з арифметики.
Він чув, як панна Цап перевертає все в шафі, і напружено чекав, коли вона вилізе звідти.
І панна Цап вилізла. Перше, що вона побачила, був Малий. Вона позадкувала до шафи, стала там і якусь хвилину мовчки дивилася на хлопця. Потім закліпала очима, щоб упевнитись, чи їй, бува, не ввижається.
- Де ти до лиха ховався? - врешті спитала вона. Малий невинно підвів голову від книжки.
- Я не ховався. Я просто сидів тут і розв'язував задачу. Звідки мені було знати, що ви любите гратися в піжмурки? Та будь ласка... лізьте знов до шафи, я залюбки пограюся.
Панна Цап не відповіла нічого. Вона довго стояла й думала.
- Я наче ніколи не хворіла,- промурмотіла вона.- Та в цьому домі надто багато всяких химер.
Тієї миті Малий почув, як хтось обережно обернув ключа з того боку дверей. Малий захихотів. Найкращий у світі приборкувач хатніх цапів, очевидно, залетів крізь вікно в кухні, щоб показати хатньому цапові, як то сидіти замкненому.
Панна Цап нічого не помітила. Вона мовчки стояла і, видно, щось обмірковувала. Врешті вона сказала:
- Дивно! Ну, тепер іди собі гратися, поки я доварю обід.
- Дякую,- мовив Малий.- То я вже не сидітиму замкнений?
- Ні, не сидітимеш,- сказала панна Цап і підійшла до дверей.
Вона взялася за клямку й натиснула на неї раз, потім другий. Проте двері не відчинялися. Тоді вона налягла на них усією своєю вагою. Але й це не допомогло. Двері не подавалися. [420]
Панна Цап зойкнула:
- Хто замкнув двері?
- Ви самі г: замкнули,- сказав Малий.
- Що ти верзеш! - крикнула вона.- Як же я могла замкнути їх з того боку, коли я в кімнаті?
- А звідки я знаю? - сказав Малий.
- Може, то Боссе чи Бетан? - спитала панна Цап.
- Ні, вони ще в школі,- заперечив Малий. Тоді панна Цап важко опустилася на стілець.
- Знаєш, що я думаю? - мовила вона.- Мені здається, що в цьому домі є привиди.
Малий кивнув головою. О, як добре, що панна Цап вважає Карлсона за привида! Тоді вона, мабуть, піде собі від них. Бо хіба ж вона залишиться в квартирі, де є привиди?
- А ви боїтеся привидів? - спитав він.
- Навпаки,- сказала панна Цап,- я їм рада.- Уяви собі, тепер я, може, також попаду в телебачення! Знаєш, у них є така серія, де люди розповідають за привидів. А того, що я зазнала за один-однісінький день, вистачить на десять передач по телебаченню.