- Сподіваюсь, ти уважний і вмілий кравець,- мовив Карлсон.- У кожному разі я хочу мати гарний привидовий одяг. Я люблю мережку навколо шиї, або хай буде шлярка.
Малий нічого не відповів.
Він шив собі далі, в коминку потріскував вогонь, а Карлсон усе малював.
- А що ти малюєш? - запитав Малий.
- Побачиш, коли я закінчу,- відповів Карлсон. Нарешті Малий зшив привидовий одяг - як йому здавалося, цілком добрий одяг. Карлсон поміряв його і лишився дуже вдоволений. Щоб показати себе, він пролетів кілька разів по кімнаті.
Малий здригнувся. Карлсон видався йому справді страшним і схожим на привида. Бідолашна панна Цап! Вона так хотіла мати привида, і от їй з'явиться такий, що, далебі, кого завгодно може перелякати.
- Тепер хатній цап хай шле повідомлення дядькам з телебачення,- мовив Карлсон.- Бо скоро з'явиться невеличкий привид із Васастаду, моторизований, буйний, і вродливий, і страшенно-страшенно небезпечний.
Карлсон літав по кімнаті й задоволено сміявся. Картина [435] більше не цікавила його. Малий підійшов подивитися, що Карлсон намалював.
«Портрет моїх кроликів»,- було написано внизу на аркуші.
Насправді ж Карлсон намалював маленьке червоне звірятко, що більше скидалося на лисицю.
- Це що, лисиця? - спитав Малий.
Карлсон стишив лет і приземлився поряд з Малим. Він схилив набік голову й поглянув на картину.
- Ну, певне, що лисиця. Безперечно, це лисиця, що її намалював найкращий у світі майстер малювати лисиць.
- Так,- сказав Малий,- але ж... тут написано «Портрет моїх кроликів»... Де ж ті кролики?
- Вони всередині в лисиці,- відповів Карлсон. [436]
Другого ранку і Боссе, і Бетан прокинулися з якимись дивними червоними плямами на тілі.
- Скарлатина,- сказала панна Цап, побачивши плями. Те саме сказав лікар, якого вона викликала.
- Скарлатина! Негайно до лікарні! Потім він показав на Малого:
- А його поки що треба ізолювати.
Малий заплакав. Він не хотів, щоб його ізолювали. І не тому, що знав, як то бути ізольованому, але це слово звучало препогано.
- Цить,- сказав Боссе, коли лікар пішов,- це означає, що тобі тільки не доведеться ходити до школи й зустрічатися з іншими дітьми. Щоб не заразити їх, розумієш?
Бетан лежала й плакала.
- Бідний Малий! Який ти будеш самітний! Мабуть, треба зателефонувати мамі.