- Якщо ти хочеш жити в пилюці й бруді, то про мене. Не вимикаючи пилососа, він шарпнув завісу. Проте вона міцно застряла в трубці, пилосос не відпускав її.
- Не втримаєш, і не пробуй,- сказав Карлсон до пилососа,- бо тут є Карлсон, що живе на даху, найкращий у світі витягач.
Він шарпнув ще дужче і нарешті витяг завісу. Вона була геть чорна та ще й трохи вистріпана.
- Ох, на що стала схожа завіса! - зажурився Малий.- Глянь, вона вся в пилюці! [387]
- Отож-бо, а по-твоєму її не треба чистити, малий нечупаро,- мовив Карлсон.
Він поплескав Малого по голові.
- Але ти не журися, з тебе ще може вийти чудовий хлопець, хоч ти й такий бруднуля. Найперше я тебе трохи почищу... чи, може, мама вже чистила тебе?
- Ні, мене вона справді не чистила,- відповів Малий.
Карлсон обурився.
- Ох, ви тільки гляньте на тих жінок! - вигукнув він.- Прибирати всю кімнату й забути найбруднішу річ! Ану ходи, почнемо з вух!
Малого ще ніколи не чистили пилососом, і йому було страх як лоскітно. Він аж пищав зі сміху. Карлсон узявся до нього як слід. Він почистив Малому вуха, чуба, провів щіткою по шиї, під пахвами, по спині й по животі і, врешті, по ногах.
- Це зветься осіннє прибирання,- мовив Карлсон.
- Коли б ти знав, як воно лоскочеться,- сказав Малий.
- От-от, за це ти повинен заплатити окремо. Після того Малий хотів зробити осіннє прибирання Карлсонові.
- Тепер моя черга. Ходи, я вичищу тобі вуха,- вказав він.
- Немає потреби,- заявив Карлсон.- Адже я мив їх торік у вересні. Тут є речі, що їх швидше треба почистити, аніж мене.
Він оглянувся по кімнаті й помітив на столі марку.
- Скрізь валяється сміття та всякі непотрібні папірці,- мовив Карлсон, і не встиг Малий крикнути, як пилосос проковтнув марку з Червоною Шапочкою.
Малий був у розпачі.
- Моя марка! - закричав він.- Ти всмоктав Чер-юну Шапочку! Я тобі ніколи цього не подарую! [388]
Карлсон вимкнув пилосос і схрестив руки на грудях.
- Вибач,- сказав він.- Вибач мені за те, що я, добрий, послужливий, охайний чоловічок, хочу все робити якнайкраще, вибач мені за це!
Здавалося, що він ось-ось заплаче.
- Хоч як би я старався, усе даремно,- вів далі він тремтячим голосом.- Я ніколи ні від кого не мав подяки... тільки лайку та лайку!
- О,- сказав Малий,- не бери цього до серця, але розумієш, Червона Шапочка...