- Бо я мушу вкласти зачіску, і скупатися, і зробити масаж обличчя, і манікюр, і приміряти нові черевики. Бо як виступаєш по телебаченню, то треба мати ошатний вигляд.
Бетан засміялася.
- Адже черевиків не видно в телевізорі! Панна Цап осудливо глянула на неї.
- А хіба я сказала, що видно? Мені треба нових... і взагалі, певніше себе почуваєш, коли знаєш, що в тебе все гаразд. Хоч, може, звичайні люди цього не розуміють. Але хто виступає на телебаченні, той це добре знає.
Вона попрощалась і швидко пішла.
- От і немає більше хатнього цапа,- сказав Боссе, коли за панною Цап зачинилися двері.
Малий задумливо кивнув головою.
- Я її таки трохи люблю,- сказав він.
До того ж панна Цап залишила по собі смачний торт - великий, .пухкий, прикрашений шматочками ананаса.
- Ми їстимемо його з кавою ввечері, як будемо дивитися по телевізору на панну Цап,- сказала мама.
Так воно й було. Коли мала настати та очікувана хвилина, Малий подзвонив Карлсонові. Він смикнув за мотузку, сховану за завісою, один-однісінький раз, що означало: «Приходь негайно!»
І Карлсон прийшов. Усі вже сиділи біля телевізора, а на столі стояла таця з кавою і торт.
- Ось і ми з Карлсоном,- сказав Малий, коли вони зайшли до вітальні. [487]
- Ось і я,- сказав Карлсон і всівся в найкраще крісло.- Ну, нарешті в цій хаті з'явилася крихта торта, Давно пора! Можна мені зразу ж покуштувати трошки... чи, швидше, багато?
- Діти одержують свою пайку останні,- сказала мама.- До того ж то моє місце. Ви з Малим можете вмоститися на підлозі перед телевізором. Я вам дам; торта туди. *
Карлсон обернувся до Малого.
- Ти чув? Вона проганяє тебе, бідна дитино! Потім він задоволено всміхнувся.
- Добре, що вона проганяє й мене, а то я не граюся. Я люблю справедливість.
І Карлсон з Малим посідали на підлозі перед телевізором, їли торт і чекали, поки з'явиться панна Цап.
- Зараз ми її побачимо,- мовив тато.
І справді, скоро з'явилася панна Цап. Пан Пек також - він вів програму.
- Живий-живісінький хатній цап,- сказав Карлсон,- гей-гей, зараз нам буде весело!
Панна Цап здригнулася - так, начебто почула Карл-сона. Чи, може, вона все-таки хвилювалася, що стояла перед усією шведською людністю і мала показувати, як треба готувати «Лагоминку Гільдур Цап»?
«Скажіть, будь ласка, панно Цап,- звернувся до неї пан Пек,- як вам спало на думку зробити саме такий пудинг?»