© A.Lindgren. Lillebror och Karlsson på taket, 1955
© О.Сенюк (переклад), 1990
© Ілун Вікланд (ілюстрації)
Джерело: А.Ліндгрен. Пеппі Довгапанчоха. Малий і Карлсон, що живе на даху. К.: Веселка, 1990. 620 с. С.: 265-378.
OCR & Spellcheck: SK (ae-lib.org.ua), 2004
Це перша частина трилогії.
Про Карлсона, що живе на даху
Карлсон будує вежу
Карлсон грається в намета
Карлсон закладається
Карлсон жартує
Карлсон грається у привида
Карлсон виступає з ученим собакою Альбертом
Карлсон приходить на іменини
У місті Стокгольмі, на звичайній собі вулиці, у звичайному собі будинку мешкає звичайна собі родина Сван-тесонів. Це звичайний собі тато, і звичайна собі мама, і троє звичайних собі дітей - Боссе, Бетан і Малий.
- Ба ні, я не звичайний хлопець,- каже Малий.
Але це неправда. Він таки звичайнісінький. Бо хіба мало є на світі семирічних хлопчаків, синьооких, кирпатеньких, з немитими вухами, в завжди подертих на колінах штанцях? Отож, що не кажіть, а Малий - звичайнісінький собі хлопець.
Боссе має п'ятнадцять років, і він любить грати в футбол куди більше, аніж учити уроки. Отже, він теж звичайний собі хлопчисько.
А Бетан чотирнадцять років, і в неї зачіска точнісінько така сама, як у інших звичайних собі дівчаток.
У цілому будинку є тільки одна незвичайна істота - Карлсон, що живе на даху. Так, він живе на даху, і вже саме це вельми незвичайне. Може, в інших краях і трапляється всяка дивина, проте в Стокгольмі майже ніколи не буває, щоб хтось мав справжню хатку на даху. А от Карлсон живе якраз у такій хатці.