- Пішли в кіно? Тоді, як мали нагоду зустрітися зі мною? - здивувався Карлсон.
- Пішли. Вдома лише Бетан... і її нова симпатія. Вони у вітальні, але мені туди не можна заходити.
- Що я чую! - вигукнув Карлсон.- Тобі не можна ходити, куди ти хочеш? Ну, таке годі стерпіти. Ходімо
- Але ж я заприсягнувся...- почав був Малий.
- А я заприсягнувся,- перебив його Карлсон,- що коли побачу якусь несправедливість - то миттю кинуся на неї, мов яструб!
Він підійшов до Малого й поплескав його по плечу,
- А в чому, власне, ти заприсягнувся?
- Заприсягнувся, що мене не побачать у вітальні цілий вечір.
- Ну, то тебе й не побачать,- сказав Карлсон.- Але тобі, мабуть, хочеться подивитись на нову симпатію Бетан?
- Щиро казати, дуже хочеться! - гаряче признався Малий.- Раніше вона мала товариша, в якого були страшенно клапаті вуха. Я б дуже хотів поглянути, які вуха в цього.
- Знаєш, я теж залюбки поглянув би,- сказав Карлсон.- Стривай, я щось вигадаю! Найкращий у світі вигадник - це Карлсон, що живе на даху.
Він оглянувся по кімнаті.
- О, знайшов! - мовив він і кивнув головою на ковдру.- Це саме те, що нам треба. Я ж був певен, що вигадаю щось.
Малий спитав:
- Що ж ти вигадав?
- Ти заприсягнувся, що тебе цілий вечір не побачать [290] у вітальні, так? Але якщо ти йтимеш під ковдрою, то тебе не буде видно.
- Це так, але...- почав Малий.
- Ніяких «але»,- рішуче перебив його Карлсон.- Якщо ти йтимеш під ковдрою, то побачать ковдру, а не тебе. І якщо я йтиму під ковдрою, мене теж не буде видно. Сердешна Бетан не побачить мене, який жаль! Але так їй і треба, хай не буде дурна!
Він стягнув з ліжка ковдру і накинув ЇЇ собі на голову.
- Ану до мене, швидко! - покликав він Малого.-
Лізь у мій намет!
Малий шугнув під ковдру до Карлсона, і вони обидва радісно засміялись.
- Адже Бетан не казала, що вона не хоче бачити в кімнаті намету? Бо ж кожному цікаво глянути на намет. Та ще й коли в ньому світиться! - І Карлсон увімкнув ліхтарика.
Малий не був певний, що Бетан дуже зрадіє наметові, одначе самому йому він сподобався. Стояти разом з Карлсоном під ковдрою і світити ліхтариком було так таємниче й цікаво!
Малий гадав, що вони могли б краще сидіти в його кімнаті, гратися в намет і дати Бетан спокій. Та Карлсон був невблаганний.