44693.fb2 Астрід Ліндгрен. Малий і Карлсон, що живе на даху - читать онлайн бесплатно полную версию книги . Страница 19

Астрід Ліндгрен. Малий і Карлсон, що живе на даху - читать онлайн бесплатно полную версию книги . Страница 19

Але парових машин не видно було. Малий довго оглядався по кімнаті, проте не побачив їх і врешті спитав:

- А де ж твої парові машини?

- Мої парові машини... гм... вони всі вибухнули. Не [304] інакше, як зіпсувались запобіжні клапани. Та це дурниці, не варто й згадувати! Малий знов оглянувся.

- А твої картини з півнями? Вони теж вибухнули? - глузливо спитав він.

- Та ні, не вибухнули,- відповів Карлсон.- Он, дивись! - і він показав на пришпилений до стіни біля шафи аркуш картону. В одному куточку на ньому справді був намальований півень - маленький, червоний півник.

Решта картону була чиста. [305]

- Картина називається «Дуже самітний півень»,- пояснив Карлсон.

Малий глянув на того півника. Але ж Карлсон казав, що має тисячі картин з найрізноманітнішими півнями! А виявилося, що то лиш один-однісінький жалюгідний півник!

- Цього «Дуже самітного півня» намалював найкращий у світі майстер малювати півнів,- сказав Карлсон, і голос його затремтів.- Ох, яка ця картина прегарна й смутна! Але ні, мені не можна тепер плакати, бо від сліз піднімається температура.

Карлсон відкинувся горілиць на подушку і схопився за голову.

- Ти мав бути мені за матір, тож будь,- простогнав він.

Малий добре не знав, з чого йому починати, тому нерішуче спитав:

- Ти маєш якісь ліки?

- Маю, але не такі, як мені хочеться,- відповів Карлсон.- У тебе є п'ять ере?

Малий витяг з кишені штанів п'ятака.

- Спершу дай їх мені,-сказав Карлсон.

Малий дав йому монету, і Карлсон затиснув її в кулаці. Вигляд у нього був хитрий і вдоволений.

- Сказати тобі, які мені потрібні ліки?

- Скажи,- мовив Малий.

- «Знахарський порошок Карлсона, що живе на даху». Ти повинен узяти трохи цукерків, трохи шоколаду, додати стільки ж печива, все це потовкти й добре змішати. Як тільки ти приготуєш ці ліки, я відразу ковтну першу дозу. Вони дуже помагають від гарячки,- сказав Карлсон.

- Щось мені не віриться,- зауважив Малий.

- Давай закладемося,- запропонував Карлсон.- Закладаюсь на шоколадку, що вони допоможуть. [306]

Малий вирішив, що, певне, мама саме це мала на думці, як казала, що суперечку завжди можна розв'язати словами.

- Ну ж бо, закладімось! - наполягав Карлсон.

- Гаразд,- погодився Малий.