Та Карлсон сидів на ліжку, роззявивши рота, мов пташеня, і Малий поспішився з ложкою до нього.
- Всип у мене велику дозу,- попросив Карлсон.
Малий так і зробив.
Потім вони посідали і мовчки почали чекати, поки в Карлсона спаде гарячка. [307]
За півхвилини Карлсон заявив:
- Твоя правда. Ці ліки не помагають від гарячки. Дай тепер мені шоколадку.
- Тобі дати шоколадку? - здивувався Малий.- Адже я виграв заклад!
- Авжеж, виграв ти, отже, мені треба дати шоколадку, щоб я хоч нею втішився. Немає на світі справедливості! А ти просто поганий хлопчисько, хочеш з'їсти шоколадку тільки тому, що в мене не спала гарячка!
Малий неохоче дав шоколадку Карлсонові. Той миттю надкусив її і сказав:
- Чого ти похнюпився? Ось коли я наступного разу виграю, шоколадку одержиш ти.
Він швидко жував, а як доїв шоколадку до останньої крихти, то ліг горілиць на подушки й тяжко зітхнув:
- Які нещасні хворі люди, і я теж нещасний! Не інакше, як доведеться спробувати подвійну дозу ліків, хоч я більше не вірю, що вони допоможуть.
- Та ні, я певен, що подвійна доза допоможе,- квапливо сказав Малий.- Давай закладемося!
Малому не гріх тепер було теж схитрувати. Він нітрохи не вірив, що гарячка в Карлсона спаде навіть від потрійної дози тих ліків, але йому дуже хотілося цього разу програти. В нього лишилася ще одна шоколадка, і він мав її дістати, коли виграє Карлсон.
- Ну що ж, давай закладемося,- погодився Карлсон.- Приготуй мені подвійну дозу! Коли треба збити гарячку, то нічим не слід нехтувати. Треба геть усе спробувати й подивитися, що з того вийде.
Малий приготував подвійну дозу ліків і всипав їх Карлсонові в роззявлений рот.
Потім вони знов посідали й мовчки почали чекати.
За півхвилини Карлсон, сяючи з радості, зіскочив з канапи. [308]
- Спала! - вигукнув він.- Гарячка спала! Ти знову виграв. Дай сюди шоколадку!
Малий зітхнув і віддав Карлсонові свою останню плитку.
Карлсон незадоволенно поглянув на нього.
- Таким упертим, як ти, взагалі не слід закладатися. Сперечатися можуть тільки такі, як я. Чи програв Карлсон, чи виграв, він завжди сяє, мов сонечко.
Якусь мить панувала мовчанка. Лише Карлсон дожовував шоколад. Нарешті він сказав:
- Коли вже ти такий ласун і ненажера, то давай поділимо решту по-братньому. В тебе є ще цукерки?