- Ось є три,- сказав він і вийняв два цукерки та одну мармеладку.
- Три надвоє не ділиться,- сказав Карлсон.- Це знає навіть маленька дитина.- І, швидко схопивши з долоні Малого мармеладку, він проковтнув її.- Отепер можна ділити,- додав він. [309]
Карлсон жадібними очима поглянув на два цукерки: один із них був ледь-ледь більший.
- Тому, що я дуже і дуже скромний, то дозволяю тобі взяти першому. Але не забудь, що той, хто бере перший, повинен вибрати менший цукерок,- сказав він і суворо глянув на Малого.
Малий трошки подумав і знайшов, що сказати:
- Я хочу, щоб перший узяв ти.
- Ну добре, як ти такий упертий! - мовив Карлсон і, схопивши більший цукерок, миттю засунув його до рота.
Малий подивився на менший цукерок, що лишивсь у нього на долоні.
- Стривай, ти ж сам казав, що той, хто бере перший, повинен вибрати меншого цукерка.
- Ех ти, малий ласуне,- дорікнув Карлсон.- А коли б ти вибирав перший, то який цукерок ти б узяв собі, га?
- Я справді взяв би собі менший,- твердо відповів Малий.
- То чого ти репетуєш? - спитав Карлсон.- Ти ж і так маєш менший.
Малий знову подумав, що, певне, це й є розв'язувати суперечку словами, як йому казала мама.
Але він ніколи не вмів довго гніватися, до того ж був радий, що в Карлсона вже минула гарячка. Карлсон теж згадав про це.
- Я напишу всім лікарям на світі,- мовив він,- і пораджу їм, чим лікувати гарячку. «Спробуйте «Знахарський порошок Карлсона, що живе на даху»,- напишу я.- Це найкращі в світі ліки проти гарячки!
Малий ще не з'їв свого цукерка. Він був такий гарний і смачний, що Малий хотів спершу на нього надивитися. Адже не встигнеш засунути цукерок до рота, як його вже й нема. [310]
Карлсон теж дивився на цукерок. Він довго не зводив з нього погляду, тоді нахилив голову й сказав:
- Закладімося, що я зможу взяти в тебе цукерок так, що ти й не побачиш.
- Ні, не зможеш,- заперечив Малий.- Не зможеш, якщо я триматиму його на долоні і весь час дивитимусь на нього.
- Ну, закладімося! - знову сказав Карлсон.
- Ні,- відмовився Малий.- Я знаю, що виграю, і тоді ти знову забереш цукерок...
Малий відчував, що такий спосіб закладатися неправдивий. Адже коли він закладався з Боссе чи з Бетан, то винагороду діставав той, хто виграв.
- Я закладуся, але тільки в правдивий спосіб, щоб цукерок одержав той, хто виграє,- сказав Малий.
- Як хочеш, малий ненажеро. Отже, ми закладаємося, що я зможу в тебе взяти цукерок так, що ти не побачиш.