- Де ти дістав її? - здивувався Малий.
- Там, де завжди беру молоко,- відповів Карлсон.- На одному балконі в Естермальме.
- Ти що, поцупив пляшечку? - спитав Малий, зовсім переляканий.
- Ні, позичив,- відповів Карлсон.
- Позичив? Коли ж ти гадаєш віддати її?
- Ніколи!
Малий пильно подивився на Карлсона, але той лиш махнув рукою:
- Дурниці, не варто й згадувати. Якась там нещасна [318] пляшечка молока. Там є одна родина, що має трійнята, і на балконі в них у відрах із кригою повно-повнісінько пляшечок з молоком. Вони будуть тільки раді, що я позичив трошки молока для Гуль-Фії.
Гуль-Фія простягла рученята до пляшечки й нетерпляче зацмокала губами.
- Я зараз трошки підігрію молоко,- сказав Малий і передав дитину Карлсонові.
Поки він на плитці підігрівав пляшечку, Карлсон знов заходився вигукувати своє «люлі-люлі-лю» і підкидати немовля до стелі.
Через деякий час Гуль-Фія лежала вже в своєму ліжечку й міцно спала. Вона наїлася і була задоволена.
Малий упадав біля неї, Карлсон лоскотав її пальцем і кричав «люлі-люлі-лю», але Гуль-Фія все одно заснула, бо добре наїлася і була стомлена.
- А тепер, перше ніж піти звідси, ми трошки пожартуємо,- сказав Карлсон.
Він підійшов до шафки й дістав з тарілки ковбасу. Малий витріщив на нього очі.
- Ось побачиш, що я втну.- Карлсон почепив кружальце ковбаси на клямку кухонних дверей.
- Номер перший,- заявив він і задоволено кивнув головою.
Потім Карлсон підбіг до шафки. На ній стояв гарний білий порцеляновий голуб. Малий не встиг і слова вимовити, як Карлсон тицьнув у дзьоб голубові кружальце ковбаси.
- Номер другий,- мовив Карлсон.- А номер третій дістане Гуль-Фія.
Він настромив останнє кружальце на шпичку і засунув її в кулачок сонній Гуль-Фії. Це справді було смішно.
Здавалося, що Гуль-Фія сама пішла, взяла собі кружальце ковбаси і з ним заснула. Проте Малий про всяк випадок сказав: [319]
- Будь ласка, не роби цього!
- Спокійно, тільки спокійно! - відповів Карлсон.- Це назавжди відучить її маму й тата вештатися десь вечорами.
- Чому?
- Дитину, що сама встає і бере собі ковбасу, вони не наважаться більше лишити без нікого. Бо хтозна, що вона захоче взяти наступного разу. Може, татове пиво?