Малий дуже радів своїм чотирьом пакуночкам. У них виявились: коробка кольорових олівців, іграшковий пістолет, книжечка й нові сині штанці. Все йому страшенно сподобалось. Які вони гарні - і мама, і тато, і Боссе, і Бетан! Ніхто не має таких гарних батьків і таких уважних сестри та брата!
Малий кілька разів вистрілив із пістолета. Звук був чудовий. Вся родина сиділа на краю ліжка і слухала, як він стріляє. О, він дуже любив їх усіх! [364]
- Подумати лише, минуло вже вісім років, відколи цей пуцьвірінок з'явився на світ! - сказав тато.
- Так, час збігає! - зітхнула мама.- А пам'ятаєш, який того дня був дощ у Стокгольмі?
- Мамо, то я народився тут, у Стокгольмі? - спитав Малий.
- Ну звичайно, в Стокгольмі,- відповіла мама.
- Але ж Боссе й Бетан народилися в Мальме?
- Так, у Мальме.
- А ви, тату, народилися в Ґетеборзі? Ви якось мені казали...
- Авжеж,- відповів тато.
- А ви, мамо, де народилися?
- В Ескільтуні,- сказала мама. Малий палко обняв її.
- Яке щастя, що ми всі зустрілися! Всі з ним погодились.
Потім вони ще раз проспівали Малому «На многі літа», а Малий ще раз вистрілив з пістолета. І який був луск!
Протягом дня він ще не раз стріляв із пістолета, чекав на гостей і все згадував татові слова про те, що. може, вдень будуть іще якісь подарунки. На мить він повірив, що станеться диво - йому подарують собаку але відразу ж зрозумів, що такого не може бути, і навіть вилаяв себе за дурні мрії. Адже він вирішив не думати сьогодні про собаку і бути веселим цілий день
І Малий справді був веселий.
Зразу ж після обіду мама почала накривати стіл ; його кімнаті. Вона прибрала стіл квітами і принесл; три найкращі рожеві чашечки.
- Мамо,- сказав Малий,- треба чотири чашки. [365]
- Навіщо чотири? - здивувалася мама.
Малий збентежився. Тепер він мусив признатися, що запросив на іменини й Карлсона, хоч мама, звичайно, не буде рада.
- Карлсон, що живе на даху, також прийде до мене,- сказав Малий і твердо подивився мамі в очі.
- Ох,- зітхнула мама.- Ну що ж, хай приходить. Адже сьогодні твої іменини.
Вона погладила Малого по русявій голівці.
- Скільки ще в тебе дитячих вигадок, Малий. Навіть не віриться, що тобі вже вісім років... Якого ж ти насправді віку?