- А той оксамитовий песик буде іграшкою для Бімбо. Добре, Малий? - спитала Бетан.- Ми й гадки не мали тебе дратувати... так жорстоко,- додала вона.
Малий усе забув. Крім того, він не дуже дослухався до її слів, бо саме розмовляв з Бімбо.
- Бімбо, любий Бімбо, ти - мій собака! Потім він сказав мамі:
- Мені здається, що Бімбо куди кращий за Альбер-га. Адже такси - найкращі в світі собаки.
Та ось Малий згадав, що скоро мають прийти Гу-нілла й Крістер.
О, він навіть не уявляв собі, скільки радощів дасть йому цей день. Подумати тільки, адже Гунілла й Крістер зараз побачать, що він має собаку, цього разу справді свого власного собаку, та ще й такого гарного, найкращого в світі!
Але раптом він занепокоївся:
- Мамо, а я зможу взяти Бімбо, коли їхатиму до бабусі?
- Авжеж. Ти повезеш його ось у цьому кошику,- відповіла мама й показала на маленького кошика, що його Боссе приніс із сіней разом з цуценям.
- Добре,- зрадів Малий.
Пролунав дзвінок. Це прийшли Гунілла й Крістер. Малий кинувся їм назустріч і закричав:
- Мені подарували собаку! Я тепер маю власного собаку!
- Гляньте, який чудовий! - вигукнула Гунілла, але потім похопилась і сказала: - Вітаємо тебе! Ось подарунок від Крістера й від мене.
І вона дала Малому пакуночок із цукерками. Потім знов кинулася до Бімбо й закричала:
- О, який же він гарненький!
Малому було приємно слухати такі слова. [370]
- Майже такий гарний, як Йофа,- мовив Крістер.
- Навіть кращий,- сказала Гунілла.- І куди кращий за Альберга.
- Еге ж, за Альберга кращий,- погодився Крістер.
Малий подумав, що і Гунілла й Крістер чудові приятелі. І він запросив їх до іменинного столу.
Мама саме наставила там повно-повнісінько смачних бутербродів з шинкою та сиром і цілу купу тістечок. А посеред столу поставила іменинний торт з вісьмома свічечками.
Потім вона принесла з кухні великий глечик гарячого шоколаду й почала наливати його в чашки.
- Ми не чекатимемо на Карлсона? - обережно спитав її Малий. [371]
Мама похитала головою.