44694.fb2 Астрід Ліндгрен. Нові пригоди Карлсона, що живе на даху - читать онлайн бесплатно полную версию книги . Страница 25

Астрід Ліндгрен. Нові пригоди Карлсона, що живе на даху - читать онлайн бесплатно полную версию книги . Страница 25

- Кому?.. Чи не дядькові Юліусові? Карлсон засміявся.

- От шибеник! Як ти вгадав?

Малий іще не пересміявся після війни подушками і знову захихотів, хоч знав, що так не можна.

- Ох, як дядько Юліус розсердиться! - сказав він.

- Еге ж, саме це я й хочу перевірити,- мовив Карлсон.- Я зараз облечу навколо будинку й загляну у вікно до спальні.

Малий перестав хихотіти.

- Нізащо в світі! Уяви, як дядько Юліус тебе побачить! Він подумає, що то шпигун, а ти сам знаєш, що тоді може бути.

Та Карлсон стояв на своєму. Якщо вже комусь постелив ліжко, то треба й подивитися, як йому те стеління сподобалося, бо інакше нема ніякого глузду стелити. [547]

- Зрештою, я можу сховатися під парасольку. Карлсон приніс із сіней мамину червону парасольку,

бо надворі й далі лило як із відра.

- Та й піжами Боссе я не хочу намочити,- сказав він.

Карлсон був уже на вікні, з відчиненою парасолькою, готовий летіти. Малий дуже боявся і благав Карлсона:

- Прошу тебе, будь обережний. Гляди, щоб дядько Юліус тебе не побачив, бо тоді ми пропали.

- Спокійно, тільки спокійно,- сказав Карлсон і вилетів на дощ.

Малий залишився в кімнаті не спокійний, а навпаки, такий знервований, що аж кусав собі пальці.

Хвилини спливали, дощ надворі тарабанив, а Малий чекав. Раптом дядько Юліус розпачливо закричав пробі. І відразу по тому Карлсон залетів до кімнати. Вдоволено сміючись, він вимкнув мотор і поставив на килимок парасольку, щоб стікала вода.

- Він тебе побачив? - злякано спитав Малий.- Він уже був ліг спати?

- Він, мабуть, хотів лягти й навіть пробував,- відповів Карлсон.

Дядько Юліус голосно закричав.

- Я мушу глянути, що з ним скоїлося,- сказав Малий і кинувся до спальні.

Дядько Юліус сидів, загорнутий у простирадло, білий як стіна, витріщивши з ляку очі, а перед ним на підлозі безладною купою лежали подушки й укривала.

- Я не тебе кликав,- сказав він, побачивши Малого.- Приведи сюди панну Цап!

Та панна Цап сама почула крик і вже тупотіла з кухні. Тоді спинилася на порозі спальні й немов закам'яніла. [548]

- О господи! - вигукнула нарешті вона.- Ви перестеляєте собі ліжко?

- Та ні,- відповів дядько Юліус.- Хоч мені й не подобається нова мода стелити ліжко, яку тут заведено... Але тепер мені не до цього.