Карлсон захихотів.
- А хатній цап несправедливий. Каже, що я з'їв оладки, хоч я невинний, як ягнятко. А коли так, то я любісінько їх із'їм.
Малий засміявся.
- Ти, Карлсоне, найкращий у світі поїдач оладок,- сказав він.
Потім він щось згадав і відразу споважнів.
Малий згадав ту жахливу розмову, що підслухав сьогодні в парку. Аж тепер він нарешті розкаже про все Карлсонові.
- Я гадаю, що Філле й Рулле спробують тебе спіймати цієї ночі,- стурбовано докінчив Малий.- Т« розумієш, що це означає?
Карлсон облизав масні пальці і вдоволено замуркотів:
- Це означає, що ми матимемо веселий вечір. Гей-гей! [564]
Поволі настав вечір. Карлсона не було цілий день: він хотів, щоб хатній цап добре спочив після «дратуру-вання» оладками.
Малий ходив з дядьком Юліусом До залізничного музею. Такі речі дядькові Юліусові подобалися, і Малому також. З музею вони вернулися додому і пообідали з панною Цап. Ніхто їм не заважав, Карлсон ніде не з'являвся. Та коли після обіду Малий пішов до своєї кімнати, то застав там Карлсона.
Щиро казати, Малий не дуже зрадів.
- Ох, який ти необережний! - дорікнув він.- Чого ти оце прийшов?
- Як можна питати такі дурниці? - сказав Карлсон.- Сам добре знаєш, що я прийшов ночувати.
Малий зітхнув. Цілий день він нишком тривожився і розмірковував, як урятувати Карлсона від Філле й Рулле. Ох, йому вже голова тріскала від думок! Може, зателефонувати в поліцію? Ні, бо довелося б пояснювати, чому Філле й Рулле хочуть украсти Карлсона, а цього ж не можна робити. Чи не попросити допомоги в дядька Юліуса? Теж ні, бо він негайно зателефонує в поліцію і знову ж таки доведеться пояснювати, чому Філле й Рулле хочуть украсти Карлсона. Отже, й це не годиться.
А Карлсон ані тривожився, ані міркував, та й тепер йому було байдуже. Він спокійнісінько стояв коло вікна й перевіряв, скільки виросла персикова кісточка. Зате Малий страх як хвилювався.
- Я просто не знаю, що нам робити,- сказав він.
- З Філле й Рулле? - запитав Карлсон.- А я знаю. Я ж бо казав, що є три способи: дратурувати, жартувати й виступати. І я думаю вдатися до всіх трьох. [565]
Малому здавалося, що найкращий був би четвертий спосіб, а саме: щоб Карлсон якраз цієї ночі лишився вдома, в своїй хатці на даху, й лежав під укривалом тихенько, як миша.
Та Карлсон заявив, що чогось безглуздішого за це він зроду не чув.
А все ж Малий не хотів здаватися. Дядько Юліус купив йому торбинку карамельок, і він сподівався, що, може, Карлсон сквапиться на цукерки. Він якнайзваб-ливіше помахав торбинкою біля самого Карлсонового носа й хитро сказав:
- Я дам тобі цілу торбинку, як ти полетиш додому й ляжеш спати.
Але Карлсон відіпхнув його руку.