«Ти глянь, хитро придумали!» - міркував собі Малий.
- Отже, будьте такі ласкаві й негайно відімкніть шафу! - крикнув Філле.
І дядько Юліус слухняно відімкнув шафу. Звідти видобулися Філле й Рулле, такі сердиті та впевнені, що дядько Юліус і панна Цап справді повірили, ніби вони з поліції.
- Кажете, поліція?..- почав несміливо дядько Юліус.- Але ж без уніформи?
- Так, бо ми з таємної поліції,- пояснив Рулле.
- І прийшли - спіймати он того,- Філле показав на Карлсона.- Він дуже небезпечний шпигун! [586]
Панна Цап зареготала страшним сміхом.
- Шпигун? Оце? Ну, знаєте! Це ж один із шкільних товаришів Малого, плюгавий хлопчисько!
Карлсон зіскочив з ліжка.
- І до того ж найкращий у класі! - палко сказав він.- Атож! Бо я вмію ворушити вухами... і, звісно, додавати!
Однак Філле не повірив. Він наготував кайдани і загрозливо почав підступати до Карлсона. Карлсон боляче копнув його коротенькою ніжкою. Філле з серцем вилаявся й застрибав на одній нозі.
- Що, дістав синця? - вдоволено сказав Карлсон. А Малий подумав, що злодії, мабуть, дістають багато синців. Одне око у Філле добре підпухло й геть посиніло. Так йому й треба, зрадів Малий. Хай не приходить сюди красти його власного Карлсона, щоб продати за десять тисяч крон. Кляті злодії! Малий бажав їм стільки синців, скільки може на них вміститися.
- Вони не з поліції, вони брешуть! - сказав він.- Я знаю, що вони злодії.
Дядько Юліус задумливо почухав потилицю.
- Дозвольте нам цю справу розплутати,- сказав він.
Він запропонував усім перейти до вітальні і там з'ясувати, чи Філле й Рулле злодії, чи ні.
Уже майже розвиднілося. Зірки на небі за вікном поблякли, починався новий день, і Малому найдужче хотілося піти собі лягти спати, замість сидіти тут і слухати брехню Філле й Рулле.
- Хіба ви не читали в газеті, що по Васастаді літає шпигун? - сказав Рулле, витягуючи з кишені газету.
Дядько Юліус прибрав гордовитого виразу.
- Не треба вірити тим нісенітницям, що пишуть газети,- сказав він.- Хоч я все-таки ще раз прочитаю. Стривайте, я візьму свої окуляри. [587]
Він зник у спальні, але швидко повернувся, вже сердитий. н
- Нічого собі поліція! - обурився він.- Ви прихопили мій гаманець і годинник! Будьте ласкаві, негайно витрушуйте їх.
Проте Філле й Рулле і собі страх як розсердилися.
- Що ви собі дозволяєте? Звинуватити поліцію, ніби вона вкрала гаманця й годинника? - заявив Рулле. [588]
- Ви не знаєте, що це образа честі! - додав Філле.- А за образу честі поліції замикають до в'язниці. Цього ви теж не знаєте?