Він схопив торбинку і метнувся до ванної кімнати. Малий зацікавлено побіг за ним. Йому кортіло довідатись, як робити найколосальніший у світі луск. [507] карлсон схилився над ванною і набирав із крана| води в торбинку.
- Що ти робиш? - сказав Малий.- У паперовій торбинці вода не триматиметься, сам знаєш.
- Чому це? - запитав Карлсон і тицьнув Малому під ніс торбинку, з якої капала вода.
Хвилинку він потримав її, щоб Малий побачив, як у паперовій торбинці може триматися вода, тоді помчав із нею назад до кімнати.
Малий кинувся слідом, сповнений недоброго передчуття. І справді... Карлсон вихилився у вікно, тільки видно було його кругленький зад і кругленькі короткі ноги.
- Гей-гей! - вигукнув він.- Глянь униз, бо зараз буде найколосальніший у світі луск!
- Не кидай! - злякано гукнув Малий, і собі вихиляючись з вікна.- Не кидай, Карлсоне!
Та було пізно. Торбинка вже летіла вниз. Малий побачив, як вона, мов бомба, впала перед самісінькими ногами якоїсь сердитої тітоньки, що простувала до молочної крамниці в сусідньому будинку. Видно було, що їй не дуже сподобався найколосальніший у світі луск.
- Вона верескнула, ніби то горщик з пеларгонією,- завважив Карлсон,- а то просто невинна водичка.
Малий хряснув вікном. Він боявся, що Карлсон ще щось викине вниз.
- По-моєму, так не слід робити,- суворо сказав він.
Та Карлсон засміявся, тоді покружляв навколо лампи під стелею, хихочучи та поглядаючи згори вниз на Малого.
- «По-моєму, так не слід робити»,- перекривив він Малого.- А як, по-твоєму, слід? Шпурнути торбинку, повну тухлих яєць, га? Це теж чудна звичка твоєї матері? [508]
Він шугнув униз і спинився коло Малого.
- Ви найчудніші в світі, ти і твоя мама,- сказав він і поплескав Малого по щоці.- Але я все-таки люблю вас, хоч як дивно.
Малий аж почервонів з утіхи. В кожному разі дуже приємно, що Карлсон його любить і що насправді шанує маму, хоч не завжди це видно.
- Еге ж, мені самому дивно,- провадив Карлсон, і далі поплескуючи Малого по щоці.
Він плескав його все дужче, аж нарешті так ляснув, ніби дав поличника.
- О, який я милий! Наймиліший у світі! Тому я пропоную гратися в якусь милу гру. Ти згоден?
Звісно, Малий був згоден і відразу почав міркувати, в яку б то милу гру можна було погратися з Карлсоном.
- Наприклад,- вів своєї Карлсон,- ми можемо уявити собі, що стіл - це наш пліт і ми рятуємося на ньому від великої повені... А ось вона й надходить!
Він показав на калюжку, що повільно випливала з-під дверей.
Малому аж дух забило.
- Ти не закрутив крана у ванній? - злякано спитав він.
Карлсон схилив набік голову й лагідно глянув на Малого.