- Відгадай одне з трьох, чи закрутив я крана, чи ні?
Малий відчинив двері до передпокою: авжеж, не закрутив! Справді надійшла велика повінь. Ванну й передпокій геть залило водою. Якби хто захотів, то навіть міг би похлюпатися в ній.
Карлсон захотів похлюпатися. Він обома ногами стрибнув у воду, вигукуючи:
- Гей-гей! Бувають дні, коли випадають самі тільки приємні події! [509]
Та Малий, закрутивши кран і спорожнивши ванну, сів на стілець, розпачливо озирнувся на море води й застогнав:
- Ох, що тепер скаже мама?
Карлсон спинився як стій і обурено глянув на Малого.
- Ну, знаєш! Завжди твоя мама чимось невдоволе-на. Це ж невинна собі водичка.
Він знов підстрибнув так, що аж забризкав Малого.
- Навіть дуже приємна вода,- додав він.- Можна без клопоту вимити ноги. Чи твоя мама не любить мити ніг?
Карлсон знов підстрибнув і ще дужче забризкав Малого.
- Вона ніколи не миє ніг? Може, цілими днями тільки те й робить, що шпурляє вазони разом з горщиками?
Малий не відповідав. Він і так мав про що думати. Нарешті він отямився: ох, треба витерти воду скільки вдасться, поки вернеться мама.
- Карлсоне, мерщій берімося до роботи! - сказав Малий.
Він схопився з стільця, помчав до кухні і за мить виніс звідти дві ганчірки.
- Допоможи мені...- почав він.
Але Карлсона не було. Ні у ванній кімнаті, ні в передпокої, ні в кімнаті Малого. Зате Малий чув надворі гудіння моторчика. Він кинувся до вікна й ще встиг помітити, як у повітрі майнуло щось схоже на кругленький кошик.
- Летюче барильце, чи що? - промурмотів Малий. Ні, не барильце! Просто Карлсон полетів додому, до своєї зеленої хатки на даху.
Карлсон побачив Малого. Він рвучко знизився й пролетів повз вікно, аж за ним засвистіло. Малий жваво [510] замахав йому ганчіркою, і Карлсон на відповідь теж замахав своєю пухкою ручкою.
- Гей-гей! - вигукнув він.- Ось Карлсон на десять тисяч крон, гей-гей!
І він полетів геть. А Малий, тримаючи в кожній руці по ганчірці, вернувся до передпокою витирати воду.
Карлсонові пощастило, що він зник, перш ніж мама вернулася з бюро подорожей, бо вона справді розсердилась і за пеларгонію, і за розлиту воду, хоч Малому сяк-так уже вдалося її витерти.
Мама відразу здогадалася, хто тут доклав своїх рук, і розповіла про все татові, коли той прийшов на обід.