- Адам сказав, що з цього дерева куштувати найсуворiше заборонено...
- Адам... Сказав... Заборонено... Та чи подумали ви: раптом вiн бреше? I що вiн взагалi знас, ваш темний неук Адам? I розум його не посвiтлiшас, поки нехтуватиме цими чудодiйними плодами. Бо плоди з цього дерева солодке джерело пiзнання. От покуштуйте i дiзнастеся, брешу я чи нi... Я правду кажу: заборонене - солодке...
- Ну, хiба шматочок, щоб вивести вас на чисту воду, - завагалася рва.
Спокусник одразу вклав у ручку рви заборонений плiд i у захватi аж сплеснув у долонi:
- Боже мiй, яка краса! Хоч картинку малюй "Дiвчина з яблуком"... Ну... Ну... Смiливiше, нiчого не бiйтеся... Нарештi, розумнице моя! А тепер скажiть, володарко моух мрiй, чи брехав я, коли присягався, що ви найчарiвнiша жiнка у свiтi?
- Нахабо! - у рви прорiзалася жiноча логiка.
Спокусник отетерiв вiд несподiванки.
- А що таке? - розгублено забелькотiв вiн. - А що я такого? Я ж тiльки хвалив...
- Хвалив! - гримнула рва. - Знущався, а не хвалив! Бач, йому порiвняти мене нема з ким... Ясно, нема! I не буде, поки я лишатимусь сдиною жiнкою на свiтi! На мосму мiсцi i горбата була б кращою!
- Ну, коли так, - розiзлився Змiй-Спокусник, - то вiднинi кожна жiнка люто страждатиме вiд того, що вона - не сдина!
22. ЯКУ ХТО МАр, ТАКУ Й ОБIЙМАр
"Чи не правда, вона досить кумедна, "свята" Бiблiя, коли читасш уу уважно?"
Лео ТАКСIЛЬ.
- Адамчику, ану злазь з дерева!
- Навiщо?
- Курiнь будувати.
- Який ще курiнь?
- Ну, як не курiнь, то хату.
- Яку ще хату?
- Ну, як не хату, то садиба не завадить.
- Та я навiть слiв таких не чув!
- Нiчого - я навчу...
- Адамцю, де ти цiлий день ноги б'сш? Хоч би дров нарубав...
- А навiщо?
- Щоб розкласти багаття...
- А багаття для чого?
- Для чого, для чого... Боже мiй, коли ти зрозумiсш? Щоб рибу засмажити - ось для чого! Смажена риба смачнiша.
- А ти звiдки знасш?
- Знаю, та й усе...
- А без багаття хiба не можна?
- Звiсно, можна! Якщо ти грубку складеш...
- Адаме, i не сором тобi цiлiсiнький день на пiдсоннi вилежуватись? Роботи в хатi нема, чи що?
- А що я маю робити?
- Ну, хоч би огiркiв набрав та насолив, грибiв поназбирав на засушку... Бо ж нiяких запасiв у хатi! Гiсть прийде, почастувати нiчим...
- Який ще гiсть?
- Та хоч би отой старець Всевишнiй...
- А ти звiдки знасш, що гiсть прийде?
- Як не прийде, то й самi з'умо...
- Адамчику, ти хоч би поглянув коли на мене...
- Ха! Нiби я тебе не бачив!
- Невже у всьому роздивився?
- Та не слiпий...
- Щось не помiтно, щоб ти був зрячий...
- Адамчику, котику, мур-мур-мур...
- Чого це ти? Чи не захворiла?
- Ну, Адамцю, не будь таким... Ну, приголуб свою рвоньку...
- Знасш, нiколи - роботи по горло.
- Якоу ще роботи? Вже сонце низенько, вже вечiр близенько...
- Нiчого, ще встигну городину зiбрати. Свiжих фруктiв та овочiв принесу. Сама казала: гiсть з'явиться - почастувати нiчим.