Горбоконик - читать онлайн бесплатно полную версию книги . Страница 2

Частина перша

«Починається казка казатися»

За горами, за лісами,За широкими морями,Проти неба на земліЖив дідусь в однім селі.У старенького три сини:Старший — з розумом хлопчина,Середульший — сяк-такий,А найменший — геть дурний.Хлопці сіяли пшеницюТа й возили у столицю:Бач, столиця та булаНедалеко від села.Там пшеницю продавали,Гроші добре рахувалиІ, набивши гаманця,Повертались до отця.От чи скоро, чи не скороПриключилося їм горе:Хтось у поле став ходитьІ пшеницю толочить.Про таку лиху пригодуЩе ніхто не чув ізроду;Стали думать і гадать,Як би злодія впіймать.Та й надумали ходитиУночі той лан глядіти,Щоб його оборонить,Лиходійника зловитьПочало ж ото смеркатись,Старший брат почав збиратись,Він сокиру й вила взявТа й у поле почвалав.Непогожа ніч настала;Боясть парубка напала,І сховався молодецьУ кошару до овець.Встало сонце із-за хмари,Вийшов тихо він з кошари,Із криниці вид умивТа й постукавсь до братів:«Гей, прокиньтеся, тетері,Відчиніть скоріше двері!На дощі я весь промокАж до самих до кісток».Хлопці двері відчинили,Брата старшого впустилиТа й питаються його,Чи не бачив він чого.Старший брат перехрестився,На всі боки поклонився,Кашлянув і проказав:«Цілу нічку я не спав;А було ж мені, на лихо,І не тепло, і не тихо:Як звірюка, вітер вив,Дощ холодний ливма лив,Ох, намучивсь я доволі!..Ну, та все гаразд у полі».Похвалив його отець:«Ну, Данило, молодець!Послужив ти службу щиру.Тобто, мовить до приміру,Не ловив у полі гав,—Лан як треба доглядав».Почало ізнов смеркатись;Середульший став збиратись,Він сокиру й вила взявТа й у поле почвалав.Ніч холодна як настала,—Туга парубка напала,Зуб на зуб не попада;Він навтьоки, бо біда!«Лучче ніч повартуватиУ сусідки біля хати!»Непереливки було!..Тільки ж сонечко зійшло,Він братів почав будити:«Гей, сплюхи, а відчиніте!Був мороз вночі страшний,—Ледь зостався я живий!»Хлопці двері відчинили,Середульшого впустилиТа й питаються його,Чи не бачив він чого.Він тоді перехрестився,На всі боки поклонивсяІ крізь зуби проказав:«Цілу нічку я не спав,—А заснути міг навіки,Бо мороз був превеликий,До костей мене дойняв;Ніч до ранку я дрижав;Проклинав нещасну долю...Ну, та все гаразд у полі».І йому сказав отець:«Ти, Гаврило, молодець!»Стало втрете знов смеркатися»,Час найменшому збиратись;А найменший не спішить,На печі собі сидитьТа й реве з усії сили.«Чорні очі, личко біле!..»Стали браття дорікать,В поле дурня виганять,—Та хоч як вони кричали,Тільки голос утеряли:Що йому до тих розмов!Ну, тут батько підійшов,Каже: «Синку мій коханий,Ти піди в дозор, Іване.Я обнов тобі куплю,Дам і кваші, й киселю».Тут Іван злізає з печі,Кобеняк бере на плечі,Хліб за пазуху кладе,Вартувати лан іде.Ніч настала; місяць сходить;Поле все Іван обходить,На всі боки поглядаІ під кущиком сіда:Зорі лічить, мов читає,Та окраєць уминає.Враз опівніч кінь заржав...Вартовий швиденько встав,Подививсь під рукавицю —І побачив кобилицю.Наче сніг була вона —Чистобіла та ясна,Грива хвилями спадала,Щирим золотом сіяла...«Еге-ге! так он якийНаш злодюжка!.. Ну, постій!Жартувати я не вмію,Сяду враз тобі на шию!Подиви, яка прудка!»Скинув він кобеняка,До кобили підбігає,За хвоста її хапаєТа й сідає на хребет —Тільки задом наперед.Стрепенулася кобилаЩе й очима засвітила,Шию лебедем звилаІ зірвалась як стріла.В'ється змієм над полями,Висне птахом над ровами,Мчиться скоком вище гір,Лине чвалом через бір.Хоче скинути Івана,Щоб не став він їй за пана.Та в Івана славний хист —Цупко держить він за хвіст.Натомилася кобилаІ отак заговорила:«На мені ти вмів сидіть,Будеш мною володіть.Дай лиш місце для спокою.Та ходи як слід за мною,Та щодня мене гляди,В поле чистеє води,Випускай гуляти в поліНа роздоллі ще й на волі.Через три дні я заржу,Коней двійко породжу — Гриванів, яких дониніНе стрічалося людині;Ще й конятко-малюка,Чверть аршина без вершкаНа хребті з двома горбамиЩе й з предовгими ушами.Більших двох, як хоч, продай,Горбанька ж не віддавайНі за яхонт, ні за гроші,Ні за царськії розкоші.В ясен день, у тьмі нічнійВін товариш буде твій:У мороз тебе зогріє,Влітку холодом обвіє;В голод хлібом покріпить,В спеку медом освіжить.А мене, як час настане,Знов гулять пусти, Іване!»«Добре!» — думає ІванІ в пастуший балаганКобилицю заганяє,Двері щільно затуляє,—Скоро ж сонечко зійшло,Повертається в селоЩе й співає як уміє:«Ой, у полі вітер віє!..»От на ґанок він ступив,Клямку бистро ухопив,Двері торгає щосили,Що аж стіни затремтіли,І кричить на весь базар,Ніби стався там пожар.Тут брати попрокидались,Дуже сильно полякались,Закричали: «Хто такий?»«Це ж бо я, Іван дурний!»Хлопці двері відчинили,В хату дурника впустилиІ взялися дорікать,Як він смів їх так лякать!А Іван наш не зважає,В постолах, у малахаїНа широку лізе пічІ таку заводить річПро нічну свою пригоду,На утіху всьому роду:«Цілу нічку я не спав,Зорі в небі рахував,А до місяця й байдуже,—Заклопотаний був дуже.Зирк — аж бачу сатануНа пшеничному лану;Пика — зовсім як котяча,Очі — вогники неначе!От зачав той чорт скакать,Колоски хвостом збивать!Жартувати ж я не вмію,Як плигну йому на шию!Він носив мене, носив,Мало в'язів не скрутив,Ну, та сам я, брат, з усами, — Цупко стис його ногами.Довго, довго він брикавІ нарешті проказав:«Відпусти мене, благаю!Цілий рік я обіщаюНе виходити на лан,Не тривожити селян!..»Ну, я й випустив чортяку,Що аж трясся з переляку...»Мову тут Іван урвав,Позіхнув та й задрімав.Тут брати, хоч і гнівились,Од сміху аж покотились:«От яку нам дивинуДурень вигадав! Ну-ну!»Сам старий не міг стриматись,Щоб до сліз не посміятись,Хоч старим воно вже й гріхУ такий вдаваться сміх.Скільки часу проминає,Хай цікавий не питає,Бо про це нічого вамЯ б не міг сказати сам.Та і що ж то нам за діло,Рік чи два там пролетіло,—Вже ж ми їх не доженем!..Далі казку поведем.Якось наш Данило в святоВипив трохи забагато,Що аж став в очах туман,Та й заліз у балаган.Що ж побачив він? — КрасивихКоней двох золотогривихЩе й конятко-малюка,Чверть аршина без вершка,На хребті з двома горбами,З аршиновими ушами.«Ге! Тепер-то я дізнав,Чом тут дурень ночував! —Каже сам собі Данило.—Хай же знає й брат Гаврило!»До Гаврила він біжитьІ говорить, аж тремтить:«Глянь-но лиш, яких красивихКоней двох золотогривихДурень наш собі дістав:Про таких ти й не чував!»І Данило та ГаврилоВ балаган отой щосилиМчаться босі по траві,По тернах і кропиві.Тричі обертом пішовши,Очі добре наколовши,З синяками на лобахСтали хлопці у дверях.Коні ржали і хропіли,Очі полум'ям горіли;По широкому хвостіГрали хвилі золоті,Копити ж сіяли разомІ сапфіром, і алмазом.Глянеш — серце затремтить!Лиш царю б на них сидіть!Так на них брати дивилисьЩо аж очі потомились.«Де ж то він таких дістав?»(Брат Гаврилові сказав).«Та давно вже річ ведеться.Що лиш дурням скарб дається, — Ти ж, хоч би і лоб розбив,Не найдеш і двох рублів.Слухай! Коней цих візьмімоІ в неділю відведімоДо столиці на базар;Візьмем грошики з бояр,—А з грошима, сам ти знаєш,І поп'єш, і погуляєш.Перша в світі річ — гаман!Ну, а дурень той, Іван,Не спроможеться вгадати,Де гостюють коненята;Хай шука по всіх кутках!Ну, друзяко,— по руках!»Браття словом заручились,Обнялись, перехрестилисьТа й вернулись до села,—А розмова в них ішлаВсе про коней, про чарчинкуТа про дивну ту звіринку.Час минає, час летить,День за днем іде-біжить,І в суботу, як годиться,Їдуть браття до столиці,Щоб товар там свій продать.А до того ж розпитать:Чи до міста кораблямиНе навезли німці краму,Чи не рушив цар СалтанВоювати християн.От іконам помолились,Батьку сивому вклонилисьТа й майнули крадькомаЗ тими кіньми із двома.Вечір з ніччю зустрічався.На нічліг Іван зібрався;Хліба кусень жуючи,Довгу пісню ведучи,В поле він іде широке,Підпираючися в боки,І поважно, ніби пан,Увіходить в балаган.Там нічого не змінилось,Тільки коні десь поділись;Горбоконик лиш до нігДо Іванових прибіг,Ляскав з радості ушамиТа притоптував ногами.Як затужить тут Іван,Спершися на балаган:«Ой ви, коні бурі-сиві,Добрі коні злотогриві!Я ж поїв вас, доглядав!Та який вас чорт украв?А бодай йому, собаці,Десь іздохнути в байраці!А бодай би, вражий син,Впав із мосту в воду він!Ой ви, коні бурі-сиві,Добрі коні злотогриві!»Горбоконик тут заржав:«Не журися! — він сказав.—При твоїй великій шкодіМожу стати я в пригоді.Коні взяв не сатана —Це братів твоїх вина.Та про що дарма молоти!Треба братись до роботи!Ти на мене лиш сідай,Та держися добре, знай!Хоч малий собі я вдався,А й з великими б зрівнявся:Як зірвуся, як майну,То й чортяку дожену!»Коник спину підставляє,Наш Іван мерщій сідаєНа конятко-малюка,Взяв за уші ще й гука:«Гей, лети, щоб я незчувся!»Горбоконик іздригнувся,Стрепенувся, захропівІ стрілою полетів;Тільки чорними клубкамиВихор вився під ногами.І за декілька хвилинНаздогнав злодіїв він.Хлопці дивом здивувались,Непомалу налякались.А Іванко їм кричить:«Сором, братці, так чинить!За Івана ви мудріші,Та Іван за вас чесніший:Коней він у вас не крав!»Старший брат тоді сказав:«Дорогий ти наш Іване,Звісно, діло це погане!Та до розуму візьми,Що бідуєм тяжко ми.Хоч пшениченьку і сієм,—Ледве-ледве животієм.А як часом неврожай,—Притьмом тут хоч пропадай!Цілу нічку я й ГаврилоПроміж себе говорили:Як би горю помогти?Щастя-доленьку знайти?От ми думали-гадалиТа й по всьому зміркували:Цих продати гриванівХоч за тисячу рублів.А за те ти б мав обнову —Пишну шапку малинову,Ще й на рипах чобітки,Що аж дзвонять підківки!Знов же й те: наш батько милийПрацювати вже безсилий,Ну, а якось треба жить!..Чи ж тобі не розуміть!»«Ну, як так,— Іван мовляє, — Ради іншої немає:До купців конят ведіть,Тільки-но й мене візьміть!»Стало тут братам сердито,—Та взяли! Бо що ж робити?Ніч холодна надійшла;Небо хмара облягла;От, щоб часом не зблудитись,Ухвалили зупинитись.Прив'язали до дубківГорбанька та гриванів,Добули з хлібцем торбину,Добру випили чарчину —І зайшла розмова в нихІ про горе, і про сміх.Враз Данило помічає —Щось далеко ніби сяє.До Гаврила він кивнув,Лівим оком підморгнувІ, кахикнувши легенько,Показав огонь тихенько;Враз Данило догадав.«Ех, і темно ж! — він сказав.—Хоч би місяць на часинуОсвітив оцю долину,—Легше б нам! А так, брати,Ми сліпі, мов ті кроти...Та стривай... мені здається.Що вогонь там ніби в'ється...Там он, бачите?! Горить!..От багаття б розпалить!Ну, Івасику-братино,Принеси-но нам жарину!Я кресало з кремінцемЗагубив десь під кущем».Сам же думає Данило:«Щоб тебе там задавило!»А Гаврило шепотить:«Хто там знає, що горить!Як розбійники там стали —Згадуй лиш його як звали!»А Івану не біда!Він на коника сіда,Б'є в круті боки ногами,Підохочує руками,Підійма страшенний крик...Коник знявся — й миттю зник.«З нами будь, господня сило! —Закричав тоді Гаврило,Хрестячись хрестом святим.—Що за біс такий під ним?»Огник світиться ясніше,Горбаньок біжить скоріше,До вогню добіг, стоїть.Ніби вдень, усе блищить;А тепла, проте, немає.Дим угору не спливає.Здивувався тут Іван.«Що,— сказав він,— за шайтан?!Ясно, хоч лови ти блохи,А тепла нема нітрохи!От так огник! Диво з див!»Горбоконик відповів:«То лежить перо жар-птиціІз чертогів цар-дівиці.Та для щастя для свогоНе бери собі його,Бо багато неспокоюПринесе воно з собою».«Говори! — Іван бурчить.—Сам я знаю, що робить!»Та й підняв він ту пір'їну,Загорнув її в шматину,В шапку добре заховавІ вертатися сказав.До братів він під'їжджаєІ таке їм повідає:«То не огник там палав,—Пень горілий дотлівав;Довго з ним я морочився,Та дарма лиш натомився;Дмухав я на повен дух,А триклятий пень — потух!»Браття цілу ніч не спалиТа з Івана глузували.А Іван під возом сів,Цілу нічку прохропів.Вранці коні запрягали,У столицю приїжджалиІ між кінських між рядівСтали ждати покупців.Був у тій столиці звичай:Як не скаже городничий —«Продавати й купувать» —То нічим не торгувать.Службу в церкві одслужили,—Городничий посивілийВиїжджає на коні,Вколо — стражники ставні.Поруч їде з ним глашатайДовгоусий, бородатий;В золоту сурму гуде,До народу річ веде:«Гей! Крамниці відмикайтеТа купуйте, продавайте!А сторожа хай стоїть,Хай пильнує і зорить,Щоб не сталося содому,Ані тиску, ні погрому,Щоб пройдисвіт не дуривДобросердих покупців!..»Тут купецтво виступає,До людей кричить-гукає:«Гей, панове, славний крамПриготовано тут вам!Ой шовки, ще й оксамити,Ой же вибрать ще й купити!»До крамниць народ біжитьКраму вибрати й купить,А купці рублі складаютьТа прикажчикам моргають.От до кінського торжкаІде варта городська.Що за диво? Від народуАні виходу, ні входу;Мов комахи ті кишать,І сміються, і кричать.Городничий здивувався,Що народ так розгулявся,І сторожі дав наказ:«Путь мені прокласти враз!»«Гей! Чортяки босоногі!Геть з дороги! Геть з дороги!»Вусані кричать на страхЗ нагаями у руках.Весь народ заворушився,Зняв шапки і розступився.На конячому торжкуПара коней у рядку —Очі полум'ям палають,Гриви золотом сіяють,По широкому хвостіГрають хвилі золоті...Городничий посивілийТільки охнув що є сили:«От на світі є дива!Аж п'яніє голова!»Весь загін тут уклонявся,Мудрій мові дивувався.А старий служака вразПресуворий дав наказ —Коней тих не продавати,Не шуміти, не кричати;Та й поїхав до царя,Краю того владаря,Розказать про дивну паруСеред кінського базару.До палацу він іде,Сто поклонів там кладе,На коліна упадаєІ цареві промовляє:«Не вели мене карать,Слово дай мені сказать!»«Говорити закортіло?Говори, та тільки діло!»«Як умію, розкажу:Городничим я служу;Щиро й вірно я справляюСлужбу цю...» — «Та знаю, знаю!»«От, на кінському торжкуБачу я юрбу людську.Під'їжджаю — тьма народу!Ані виходу, ні входу.Тут загін я свій послав,Щоб народ він розігнав.Та і сталось, царю-пане!Що ж за диво нечуване?Між великих і малихДвоє коней дорогих:Очі полум'ям палають,Гриви золотом сіяють,По широкому хвостіГрають хвилі золоті...Копити ж сіяють разомІ сапфіром, і алмазом!»Цар, як ті слова почув,Аж на місці підстрибнув:«Хочу я за всяку платуЧудо те собі придбати.Гей, карету!» І стоїтьУ дворі карета вмить.Цар умивсь, причепуривсяТа й поїхав-покотився;За царем — стрільців загін.От прибув на ринок він.Всі навколішки упали,«Слава, слава!» — закричали.Цар вклонився — і за митьНа землі уже стоїть...Ока з коней він не зводить,Так і сяк до них заходить,Шепче лагідно до них,Мов до діточок малих,Усміхається ласкаво,Гриву гладить кучерявуІ питається у всіх,У великих і в малих:«Гей! Сажіть мені, хлоп'ята,А чиї це коненята?Хто хазяїн?» Тут ІванРуки в боки, ніби пан,Поперед братів виходитьІ поважну річ заводить:«Пара це, сказать, моя,Їм хазяїн, царю, я».—«Їх купити я бажаю!Продаєш ти?» — «Ні, міняю».«Що ж тобі на вимін дать?» —«Срібла шапок п'ять та п'ять».«Тобто десять, люди кажуть».Срібла цар сказав одважитьІ до того повелівЩе додати п'ять рублів.Отака була щедрота!До конюшні у воротаКоней слуги повели.Слуги в золоті були,З дорогими-поясами,Із шовковими бичами.Та в дорозі, як на сміх,Коні з ніг їх збили всіх,Всі гнуздечки обірвали,Знов перед Іваном стали.Із карети цар зійшов,До Івана каже знов:«Пара нашим не дається:Певно, брате, доведетьсяПри дворі тобі служить.Будеш в золоті ходить,В шовк-оксамит одягатись,У пивах-медах купатись.Знай: конюшню всю моюЯ під власть тобі даю!Царське слово в тім порука.Що ж, ти згоден?» — «От так штука!Я в палаці буду жить,Буду в золоті ходить,В шовк-оксамит одягатись,У пивах-медах купатись!Коні всі свої, як є,Цар під власть мені дає!Я, виходить, із горо?даСтану царський воєвода!Дивне діло! Що ж робить?Буду я тобі служить,Та гляди: мене не бити,Без потреби не будити,Бо втечу під сто чортів!»Свиснув він на гриванівТа й пішов поважно з ринку,Заспівавши пісню дзвінко.Як завів наш Іванець —Бистрі коні у танець;А Горбань його вухатийНу навприсядки стрибати,Аж цокочуть копити?.А Іванові братиГроші царські поховали,В пояси позашивали,Погуляли, попилиТа й додому потягли.Вдома чесно поділились,В день один вони женились,Стали жить та поживатьТа Івана споминать.А тепер ми їх лишімо,Знову казку розпочнімо,Щоб потішити мирян,—Що накоїв наш Іван,Живучи на службі царській,При конюшні володарській;Як він коней доглядав,Як перо своє проспав,Як то він зловив жар-птицю,Як украв він цар-дівицю,Як перстеника шукав,Як на небі гостював,Як добивсь у сонця-світа,Щоб воно простило кита;Як од лиха він одвівЦілих тридцять кораблів;Як в окропі не зварився,Як він краснем ізробився...Словом: річ ми поведем,Як зробивсь Іван царем.