Горбоконик - читать онлайн бесплатно полную версию книги . Страница 3

Частина друга

«Скоро казка говориться,Та не скоро діло робиться». Починаємо ж тепер Від Іванових химер, І від сивка, і від бурка, І од віщого коурка.Кози в море побрели;Гори лісом поросли;Золот-кінь з узди зірвався,Геть у небо він подався;Під ногою ліс шумить;Збоку хмара клекотить,Розсипає блискавиці,Громом сипле, мов гнівиться...Це ще приказка, а тамБуде й казка зараз вам.Ой на морі-окіяніТа на острові БуяніМіж деревами — труна,В ній — красуня чарівна;Соловей над нею свище;У гаю реве вовчище...Це ще приказка, та осьІ до казки вже дійшлось.Тож ви бачили, миряни,Православні християни,Як наш славний молодецьТа потрапив у дворець;При царській конюшні служитьІ нітрохи він не тужитьНі за батеньком старим,Ні за братом тим і тим.Та й нащо йому братове?Носить одяг він шовковий,Шиті золотом шапкиЩе й па рипах чобітки;Їсть він тільки мед та сало,—Кожне б жити так бажало!Тільки ж тижнів через п'ятьСпальник став щось примічать...А сказати вам — цей спальникДо Івана був начальникНад конюшнями всіма,Тож гнівивсь він недарма;От до вечора від ранаВін злоститься на ІванаІ присягся — молодцяЯкось вижити з двірця.Задля того діла злогоВдав німого він, глухого,Ще й прикинувся сліпимПеред ворогом своїм;Сам же думав: «Постривай-но!Будеш знати, невмивайло!»Тижнів, може, через п'ятьСтав той спальник примічать,Що Іван весь день куняє,Коників не доглядає;А тим часом — кінь в коняНаче лялечка щодня:Пильно чищені, обмиті,Гриви в коси перевиті,Чолки в китицях ясних,Шерсть — неначе шовк на них;Щоразу їм у коритаАж по край сита? налита;А пшениця золотаНіби тут і вироста.«Хто це чудо розгадає? —Спальник сам собі зітхає. — Чи не ходить домовикДо конюшні крізь душник?Треба добре все дізнати!Можу трошки я й збрехати,Щоб пішов Іван од нас,Де Макар телят не пас.Занесу цареві в уші,Що, мовляв, його конюшийБасурманин, єретик,Лиходій і чарівник;Що він з бісом хліб-сіль водить,В церкву божую не ходить,М'ясо їсти в піст навик,Бусурмен і кателик».Спальник той, як звечоріло,У конюшню вліз несмілоІ, коли поснули всі,Заховався у вівсі.Ніч до півночі звертає.Він од страху завмирає:З ніг тремтить до головиТа шепоче молитви,Дожида лихої сили...Небо хмари застелили,І на свій дозор нічнийКоновод іде новий.Двері знову замикає,Шапку бережно здіймає.Помаленьку розправляІ виймає відтіляТричі вгорнену в шматинуЖароптицину пір'їну.Ніби день ясний заграв!Спальник ледь не закричав,З ляку так заворушився,Що й овес той розкотився.Коновод не догадав,Він овес лиш позмітав,Коней чистить починає,Умиває, прибирає,Гриви довгі завива,Пісеньок собі співа.А внизу під жолобамиСпальник ляскає зубами,Розгляда домовика,Прикусивши язика.Що за бісова личина!Мов не чорт він, а людина!Ні хвоста, ні бороди,Парубійко хоч куди!Каптанець — оксамитовий,Поясок на нім — шовковий,Чобітки — ясний сап'ян,—Ну, чистісінько Іван!Чудасія нечувана!Глянув ще раз — і ІванаНаш підглядник упізнав.«Е! Так он що! — прошептав.—Завтра цар наш буде знати,Що ти смієш тут ховати!Зійде сонце лиш ясне,—Пам'ятатимеш мене!»А Іванко і не знає,Хто в конюшні підглядає,Гриви в коси він звива,Парубоцької співа.Мірку він бере дубову,Налива ситу медову,Сипле в жолоб доповнаБілоярого пшона.Позіхаючи, в шматинуЗнов загортує пір'їну,—І на шапку вухом лігБіля задніх кінських ніг.Тільки блиснула зірниця,Став наш спальник ворушитьсяІ, почувши, що ІванТак хропе, як Єруслан,Потихеньку вилізає,До Івана підповзає,Крадькома за шапку смик,Ухопив перо — і зник.Скоро цар від сну збудився,Хитрий спальник із'явився,Зразу в землю лобом стукТа й говорить із-під рук:«Царю, батьку милостивий,Будь здоровий і щасливий!Не вели мене карать —Слово дай мені сказать!»«Говори, та правду тільки,Не бреши анінастільки,Бо скуштуєш канчуків!» —Цар півсонний одповів.Спальник наш, зібравши силу,Каже: «Царю мій! Помилуй!От, їй-богу, далебі,Правду я кажу тобі!Наш Іван, усяк те знає,Від очей твоїх ховаєНайдорожчеє добро —Жароптицине перо...»«Жароптицине?.. Проклятий!Як же сміє він ховати?!Ну, мерзотнику, стривай!Не мине тебе нагай!»«Ще ж не тільки це він має! —Далі спальник промовляє,Сам зігнувшись, як дуга: —Чорт Івану помага!Що перо! Саму жар-птицюВін в ясну твою світлицюПохваляється дістать!Зволь-но сам його спитать».Те сказавши, він шматинуРозгорнув, подав пір'їну,—Лоба ледве не розбивІ тихенько відступив.Цар дивився, чудувався,Гладив бороду, сміявсяІ в шкатулі золотійЗаховав добуток свій.А тоді, кулак піднявшиІ придворцям показавши,Крикнув: «Дурень тут чи ні?А подать його мені!»Тут метнулися дворяниПо дурного по Івана.Кожен швидко так побіг,Що сусіда збив із ніг,Сам упав та ще й прослався..Цар до сліз зареготався.А дворяни ті прудкіТа на вигадки меткі,Щоб цареві догодити,Знову впали нарочито.Службу цар нагородив —Всім по шапці наділив.Тут посильні ті дворяниЗнов побігли по Івана,Та минулося теперБез усяких там химер.До конюшні прибігають,Двері настіж одчиняютьІ Івана штурх під бікТа за чуба смик і смик.З півгодини морочились,А проте не добудились.Вже там хтось із сторожівХлопця дрюком розбудив.«Що воно за плем'я враже? — Наш Іван спросоння каже.—Батіжечком я як дам,—Не охота буде вамБез пуття будить Івана!»«Цар,— відказують дворяни, — Повелів, щоб без розмовТи до нього враз прийшов».«Цар?.. Ну, добре! ОдягнусяІ до нього я з'явлюся»,—Посланцям сказав Іван.Тут надів він свій каптан,Тричі вряд підперезався,Добре вмився, причесався,Батіжка під руку взяв,До царя попростував.До царя Іван явився,Уклонивсь, підбадьорився,Крякнув двічі та й повів:«Ти пощо мене будив?»Цар, моргнувши оком лівим,З превеликим крикнув гнівом:«Ще він сміє говорить?!Ще й питає?! Дурню, цить!Признавайся, задля чогоТи від погляду мойогоЗаховав моє добро —Жароптицине перо?Що я — цар чи ні над вами?Говори, не гайся, хаме!»Здивувавсь Іван украй,Каже: «Царю, постривай!Розкричався, мов шалений!Шапка ж ось моя, у мене,—Відкіля ж ця новина?Цар! Аякже! Все він зна!Що ж! Замуч мене в колоді,А нема пера та й годі!..»«Говори, бо засічу!..»«Та таки ж я й не мовчу:І нема пера й не буде!Звідки б мав таке я чудо?»Цар запав ще в більший гнівІ шкатулку відчинив.«Ну? Ти бачиш цю пір'їну?Не бреши ж, превражий сину!Бачиш? Га?» На те ІванЗатремтів, немов бур'ян,Шапку випустив із ляку.«Непереливки, друзяко? —Крикнув цар.— Ще скажеш — ні?!..»«Ох, пробач, пробач мені!»І, закутавшись в полу,Він простягся на полу.«Ну, на перший раз, гультяю,Я провину вибачаю,—Цар Іванові сказав,—Ти ще, брат, мене не знав!Можу, бач, в одну хвилинуЗ головою знять чуприну,Як мене охопить гнів!Та скажу без зайвих слів:Перечув я, що жар-птицюВ нашу царськую світлицюПохвалявся ти дістать,Тільки б зволив я сказать.Ну, гляди ж, не відрікайся,В путь-доріженьку збирайся».Тут Іван аж затремтів:«Цього я не говорив!Від пера не відрікаюсь,Де здобув його — признаюсь,А про птицю, далебі,Хтось брехню сказав тобі!»«Торгуваться ще з тобою? —Цар, затрясши, бородою,Закричав йому:— Мурло!Що сказав я — щоб було!За три тижні жароптицюПринеси в мою світлицю,Бо інакше — розчавлю,Посадить тебе звелюУ тюрму, в диби, на палю!Геть!» Іван заплакав з жалюТа й до стайні почвалав,Де Горбаник спочивав.Кінь, його почувши крони,Вдарив був веселі скоки,Та як сльози він уздрів —Мало сам не заревів.«Що, Івасику-братухо?Опустив чого ти вуха? —Запитав Івана він,Притулившись до колін.—Не ховай передо мною,Що зчинилося з тобою!Я ладен допомогти!Занедужав, може, ти?Чи попався лиходію?»Горбоконика за шию,Плачучи, Іван обняв.«Ох, біда нам! — він сказав.—Цар звелів добуть жар-птицюУ ясну його світлицю.Що робить, пораду дай!»Каже коник: «Постривай!Справді лихо та й чимале;Ну, та ще ми не пропали!Треба слухатись було —От і горе б не прийшло.По дорозі до столиціТи знайшов перо жар-птиці,Я сказав: «Покинь перо,Бо воно не на добро,Бо багато неспокоюПринесе воно з собою!»От тепер ти бачиш сам,Що із того вийшло нам.А проте скажу я сміло:Це ще півділа, не діло;Діло буде ще колись.До царя тепер явисьІ таке йому скажи ти:«Дай, мов, царю два коритаБілоярого пшонаТа заморського вина.Та нехай там поспішають,Нас у путь випроводжають,Скоро займеться зоря».От Іван наш — до царя,Каже: «Царю! Повели тиДати добрих два коритаБілоярого пшонаТа заморського вина,Та нехай там поспішають,Нас у путь випроводжають,Скоро займеться зоря.»Повеління від царяЗараз вийшло, щоб дворяниСпорядили в путь Івана,Цар його благословляв,Молодцем його назвав.Горбоконик вранці-раноРозбудив свойого пана:«Гей! Іване! Годі спать!Треба діло зачинать!»Наш Іван не зволікався,В путь-доріженьку збирався,Взяв корита, і пшоно,Та заморськеє вино,Ще й хлібину на дорогу;Сів на коника свойого,Приодягтися як слід,Та й подавсь на сонця схід —Жароптицю добувати.От на день аж на дев'ятийГорбоконик в темний лісХлопця нашого приніс.Каже коник до Івана:«Зараз буде тут поляна;А на ній — гора ясна,Та не проста, срібляна;От сюди-то до зірниціПрилітають жароптиціУ потоці воду пить;Тут мій будем їх ловить».Повістивши це Івану,Вибіг коник на поляну.Що за поле! Скрізь траваІзмарагдом одлява;Вітерець над нею віє,Так от іскорки і сіє;А в траві квітки стоять,Діамантами горять.Ой на тій же на поляні,Наче хвиля в окіяні,Піднеслась гора ясна,Та не проста, срібляна.Із високості своєїЩедре сонце ллє на неїЧисті промені свої,Барвить золотом її.В надвечірню теплу поруГорбоконик збіг на гору,На горі спинився-ставІ Іванові сказав:«Ніч приплине незабаром,То не гай же часу даром:У корито лий виноІ з вином мішай пшоно.А щоб буть тобі закритим,Ти під другим ляж коритом,Сам лежи та поглядай,Потихеньку примічай.Ще до ясної зірниціПрилетять сюди жар-птиціІ почнуть пшоно клюватьТа по-своєму кричать.Ту, котра до тебе ближче,За хвоста хапай, та швидше!А як зловиш птицю-жар,—Закричи, мов на пожар;Зараз я тобі з'явлюся!»«Ну, а що, як обпечуся? —Каже коникові Йван,Розстилаючи каптан.—Треба взяти рукавички:Певно ж, то гарячі птички!»Тут Горбаник геть побіг,А Іван, зітхнувши, лігПід дубовеє коритоТа й лежить там, як убитий.О полуночній поріСвітло ллється по горі —Ніби день уже сіяє:То жар-птаство налітає;Почало воно кричатьІ пшоно з вином клювать.Наш Іван лежить закритий,Поглядає з-під корита,Аж сміється мимохіть,Сам до себе бубонить:«Пху на вас, нечиста сило!Ну й до біса ж налетіло!Певно, що десятків з п'ять...От би всіх перехапать,—Був би радий тій поживі!Мовить нічого, красиві!Бач, лапки червоні в них;А хвостища — просто сміх!Ге! В курей таких немає!Ну, а сяєво палає —Мов у батька в хаті піч!»На тому скінчивши річ,Наш Іван повзе змієюІз-під схованки своєї.І одну жар-птицю — хапЗа хвоста, мов куролап.«Горбоконику-братино!Ой, та швидше прибіжи-но!Я жар-птицю, бач, піймав!»Так Іван дурний кричав.Вибіг коник наш із гаю:«Ну, хазяїне, вітаю!Щоб не сталося біди —У мішок її клади!Зав'яжи мішка тугенько,Та й збираймося скоренькоДо царя в далеку путь».«Ні-бо, дай їх сполохнуть! —Каже дурень: — Розкричались!Ач, який зчинили галас!»І, схопивши батога,Вздовж і впоперек шмага.Наче полум'я шугнуло,Жароптаство спалахнуло,В огняне кільце звилосьІ за хмари подалось.А Іван услід за нимиРукавицями своїмиВсе махає та кричить,Аж сусідній ліс дрижить.В хмари птиці залетіли;Подорожні попоїли,Скарб уклали дорогийТа й поїхали мерщій.От приїхали в столицю.«Що, дістав мені жар-птицю?» —Запитав Івана цар,Краю того володар.Спальник тут-таки від мукиГеть погриз у себе руки.«А відома річ, дістав!» —До царя Іван сказав.«Де ж вона?» — «Пощо спішити?Спершу вікна повели тиУ вітальні зачинить,Щоб із дня нам ніч зробить».Двораки попідбігали,Вікна всі позачиняли.От Іван бере мішка,Жароптицю випуска:«Киш, бабусю!» — примовляє.Сяйво тут як засіяє,—Аж гукнув од страху цар:«Ох ти, матінко! Пожар!Гей, пожежників скликайте!Заливайте! Заливайте!»«Це, дивись-но, не пожар,Це сіяє птиця-жар,—Каже хлопець, сам од сміхуТрясучися.— Ну й потіху,Царю, я тобі привіз!»Засміявся цар до сліз.Каже потім: «Ну, друзяко,Від царя прийми подяку.От спасибі! Будь по цімЗброєносцем ти моїм!»Те почувши, хитрий спальник,Що над кіньми був начальник,Поки Йвана не було,Каже: «Ну, стривай, хамло!Не радій іще, мурмило,Що тобі так пощастило!Ще тебе я підведу,Милий друже, під біду!»Днів за десять після тогоВ кухні вечора одногоПозбирались кухарі,Служники й воротарі;Попивали мед із жбанаТа читали Єруслана.«Ех! — один слуга сказав.—От я книжечку дістав!Є що, хлопці, почитати!Сторінок в ній небагато,І казок усього п'ять,—Та одна в одну, сказать,Не звичайні, а чудові!»Звісно, всі по тому словіПросять казку хоч одну,Не звичайну, чарівнуЗ тої книжки розказати.«Ну, з якої ж вам почати?Перша казка про царя,Друга — про богатиря;Третя казочка... про того...Про князенка молодого...А четверта про війну.П'ята.,. Дайте спом'яну...П'ята казка... От і знаю,А ніяк не пригадаю!Геть забув, як на біду!»«Про царівну молоду?»«Одгадав ти! Просто дивно!Про морську вона царівну.Ну, яку ж тепер, брати,Казку вам оповісти?»«Про царівну! — всі гукнули. — Про царів уже ми чули!Про дівицю нам скоріш!Слухать буде веселіш!»Сів слуга тоді поважноТа й розказує протяжно:«Проти сонця, проти зірОкіян розлігся вшир.Знають путь до окіянуЛиш погані басурмани;З християнської ж земліУ човні чи корабліНе бували ще миряниСеред того окіяну.Та відомо добре нам,Що живе красуня там,І не проста, і не бідна:Донька місяцеві рідна,Сонцю красному сестра.Як денна прийде пора,—В кожушечку дорогому,На човні на золотомуВиплива вона з хором,Срібним граючи веслом;Пісні любої співаєЩе й на гуслах ніжно грає...»Спальник з печі все те чув.Він зіскочив так як був,До царя побіг швиденько;Поклонивсь йому низенько,В землю стукнувши чолом,Та й лепече язиком:«Преласкавий царю-пане!Хай це в гнів тобі не стане!Не вели мене карать,Слово дай мені сказать!»«Говори, та правду тільки,Не бреши анінастільки!»Цар з постелі закричав.Хитрий спальник розпочав:«Царю! В кухні ми сиділи,Мед-горілочку хилилиЗа здоров'ячко твоє.Враз челядник устаєТа й розказує билицюПро чудову цар-дівицю.Зброєносець твій, Іван,Заприсягсь на свій жупан,Що місцину ту він знає,Де красуня проживає,І ладен подать їїПеред оченьки твої».Тут у землю знов він ткнувся.Цар мов зо сну стрепенувся,Гучно крикнув до дворян:«Гей! А де там мій Іван?»Тут розбіглися дворяниПо дурного по Івана,В сіні сонного найшлиІ в сорочці привели.Цар почав тоді: «Іване!Повіли мені дворяни,Що хвалився ти — для насЗа малий привезти часДля утіхи іншу птицю —З-понад моря цар-дівицю...»«Що ти, що! Перехрестись!Отака, мовляв, ловись!Певно, зо сну ти чи сп'янаПричепився до Івана!Ти кажи, що хоч, мені —Все це вигадки дурні!»«Торгуватися з тобою?! —Цар, труснувши бородою,До Івана заревів.—Як мені за двадцять днівНе введеш ти до світлиціЧарівної цар-дівиці,То тебе—клянуся в тім! —Ізвелю катам своїмПосадить на гостру палю!Геть!» Іван заплакав з жалюТа й до стайні почвалав,Де Горбаник спочивав.«Що, Івасику-братухо?Опустив чого ти вуха? —Каже коник.— ГоловаНе болить тобі, бува?Чи попавсь ти лиходію?»Горбоконика за шиюПлачучи Іван обняв.«Ох, біда нам! — він сказав. — Цар велів, щоб цар-дівицюЯ привіз йому в світлицю.Що робить, пораду дай!»Каже коник: «Постривай!Справді, лихо та й чимале,Ну, та ще ми не пропали.Треба слухатись було,От і горе б не прийшло.А проте скажу я сміло:Це ще півділа, не діло;Діло буде ще колись!До царя тепер явисьІ скажи, хай дві хустиниДасть із гарної тканини,Та шатро з легких шовків,Та солодких пирогів —На тарелях золочених —Та заморських вин студених».До царя Іван іде,Річ таку в царя веде:«Щоб царівну ту піймати,Дві хустини треба мати,Та шатро з легких шовків,Та солодких пирогів —На тарелях золочених —Та заморських вин студених».«От давно б, Іване, так!» —Цар гукнув, немов юнак,І велів, щоб для ІванаВсе, що слід, знайшли дворяниМолодцем його назвав,Щастя-долі побажав.Горбоконик вранці-раноРозбудив свойого пана:«Гей, Іване, годі спать!Треба діло зачинать!»Наш Іван не зволікався,В путь-доріженьку збирався,Взяв шатро з легких шовків,Цілу гору пирогів —На тарелях золочених —Взяв удосталь вин студених,Дві хустини теж узяв;У мішок те все поклав,Сів на коника свойогоТа й поїхав у дорогу,Приодягтися як слід,На далекий сонця східЦар-дівицю добувати.От на день аж на дев'ятийГорбоконик в темний лісХлопця нашого принісТа й промовив так Івану:«Ось і шлях до окіяну.Тут красуня чарівнаПрожива сама-одна;Двічі в рік на землю сходитьІ тоді-то вже приводитьДовгий день на втіху нам.От побачиш завтра сам».Так промовивши Івану,Коник збіг до окіяну,Де об скелі кам'яніХвилі билися гучні.Тут Іван з коня злізає,А Горбаник промовляє:«Став шатро з ясних шовківІ тарелі пирогівНа тонкі клади хустини,Розставляй заморські вина.Сам лягай біля шатра,Та не спи, бо не пора.Бачиш, човник он мелькає...То царівна підпливає.Як зайде в шатро твоє,Хай поїсть вона, поп'є,А на гуслах як заграє,—Знай, що час твій настигає:У шатерце ти вбігайІ царівну вмить хапай,Та держи її міцніше,Та поклич мене скоріше.Я на перший твій наказПрибіжу до тебе враз;Та й поїдем... Та, гляди-но,Не пускай оту пташину,Бо, як вирветься вона —Буде нам біда страшна».Коник тут відбіг хутенько,А Іван почав тихенькоТкань шовкову проривать,Щоб царівну пильнувать.Сонце гріє, сонце сяє,Цар-дівиця підпливає,У шатерце увійшла,Їсти-пити почала.«Хм! Так ось та цар-дівиця,Та красуня білолиця! —Наш Іван прошепотів.—От і слухай казкарів!Гнеться, в'ється, як лозина,Ще й тонка, як соломина!Молода-то молода,А бліда ж яка, бліда!Ну, а ніжка — сміх казати!Пхі! Неначе у курчати!Хай полюбиться кому,Я ж і даром не візьму!»Тут вона як заспівалаТа на гуслах як заграла,То Іван, не знати як,Похилився на кулак,Слухав, слухав напочаткуТа й заснув, як те дитятко.Вечір тихо погасав.Раптом коник заіржав,Копитом його торкаєІ сердито промовляє:«Спи, Іваночку, дрімай,Лиха-горя дожидай!Не мене ж візьмуть на палю!»Тут Іван заплакав з жалюІ, ридаючи, просивЩоб Горбань його простив:«Ой, пробач, мій коню-друже!Винуватий я, ще й дуже!»«Ну, хай бог тебе простить! —Горбанець йому кричить.—Все ще можна заладнати,Тільки б знову не проспати;Завтра вранці, на зорі,Буде знову в цім шатріМолоденька цар-дівиця:Припливе медку напиться.Та як знову ти заснеш,То від смерті не втечеш».Знов одбіг вухань горбатий;А Іван почав шукатиПонад берегом цвяшківОд розбитих кораблів,Щоб під бік його кололи,Щоб солодкий сон бороли.Перейшла нічна пора,Вранці-рано до шатраЦар-дівиця припливає,Срібний човник примикає,У шатерце увійшла,Їсти-пити почала...Знов царівна заспівала,Знов так солодко заграла,Що Іванові уп'ятьЗахотілося поспать.«Ні, стривай же, зла личино!Каже стиха парубчина.—Вже від мене не втекти!Знай, моєю будеш ти!»До шатра він убігає,Косу русую хапає...«Ой, мерщій сюди, мерщій,Горбоконику ти мій!»Вибіг коник наш із гаю:«А, хазяїне, вітаю!Ну, сідлай мене скорішТа держи її міцніш!»Цар веселий у столиціВранці-рано стрів дівицю,І за білу ручку взяв,І «добридень» їй сказав,І в палати мармуровіТихо ввів по тому слові.Там до столу посадив,Ніжно так заговорив:«Панно, вславлена красою!Чесний шлюб візьми зо мною.Скоро я тебе уздрів —Враз коханням закипів.Яснозорі твої очіГнати будуть сон щоночі,Серце рвати день при дні...Ох! І лишенько ж мені!Ти скажи ласкаве слово!До весілля все готове;Завтра ж, ластівко моя,Обвінчаться хтів би я.Поцілуй мене, серденько!»А царівна молоденька,Прехороша, як зоря,Одвернулась від царя.Цар у гнів за те не вдався —Ще сильніше закохався;На коліна упадав,Ручки ніжно потискавІ почав благати знову:«Ти скажи ласкаве слово!Чим тебе я прогнівив?Може тим, що полюбив?»«Ох, сумна я, а не гнівна! —Промовля йому царівна.—Будеш любий ти мені,Як за три дістанеш дніПерстень мій із окіяну».«Гей! Покликати Івана!» —Крикнув цар на слуг своїх,Ледве сам був не побіг.До царя Іван явився,Цар із крісла аж підвівся,Каже: «Братику Іван!Вирушай на окіян;Скарб заховано там дивний — Перстень красної царівни.Я за нього золотихДам тобі червінців міх».«Я ще з першої дорогиВолочу насилу ноги;Ти ж ізнов — на окіян!» —Так відказує Іван.«Як же можна тут баритись?Бач — я хочу оженитись! —Цар у гніві закричав,Кулаками замахав.—Ти гляди мені, роззяво!У дорогу гайда! Жваво!Швидше персня добувай!»«Стій, Іванку, постривай,—Каже красна цар-дівиця,—Завітай та уклонисяВ самоцвітний терем мій,Неньці там скажи моїй:Доня, мов, її питає,Чом лице вона ховаєПо три ночі, по три дніНа печаль-журбу мені?І чому мій брат коханийЗагорнувся у тумани,Личко красне заховав,Наче гнів на мене взяв?Не забудь же!» — «Не забуду,Як при пам'яті я буду;Тільки знати хочу я,Хто ж то — матінка твоя,Брата як твого взивати».«Сонце — брат мій, місяць — мати»,Каже дівчина. «Гляди,Повертай мерщій сюди!» —Цар-жених докинув слово.Наш Іван заплакав зновуТа й до стайні почвалав,Де Горбаник спочивав.«Що, Івасику-братухо?Опустив чого ти вуха?» —Кінь Івана запитав.«Ох, біда! — Іван сказав.—Цар задумав одружиться,Взять заморську цар-дівицю,От і шле на окіян;Ну й нещасний мій талан!Мушу персня золотогоЯ дістати з дна морського,—Легко, конику, сказать!Ще й веліла завітатьТа, мовляв, красна дівицяДесь у терем, уклонитьсяСонцю з місяцем яснимІ сказати дещо їм...»Коник тут: «Скажу я сміло —Це ще півділа, не діло;Діло буде ще колись!Спать тепер ти укладись;А зорею вранці-раноМи майнем до окіяну».Наш Іван уранці встав,Цибулинок зо три взяв,Тепло вдягся на дорогу,Сів на коника свойогоІ майнув до моря вмить...Дайте, братчики, спочить!