Горбоконик - читать онлайн бесплатно полную версию книги . Страница 4

Частина третя

«Досі Макар городи копав, А тепер Макар у воєводи попав»

Тра-ра-ра-ра, тра-ра-ра, Вийшли коні із двора; От селяни їх піймали, Міцно-міцно прив'язали.Сів тут ворон на вербуТа й заграв він у трубу;Ой, у трубоньку він грає,Людські душі звеселяє:«Ой у полі, край села,З мужем жіночка жила;Як візьметься муж у боки,То дружина піде вскоки,І зачнеться в них тут пирТа на весь хрещений мир!»Це ще приказка, та будеВам і казка, добрі люди.Біля нашого столаМушка пісню завела:«Що дасте мені за звістку,Як свекруха б'є невістку?Ой свекруха та ще й злаМотузочка узяла,Ручки-ніжки прикрутилаТа й на припік посадила:Не ходи туди вночі,Де гуляють паничі!»Це ще приказка велася,От і казка почалася.То ж по персника ІванПоспіша на окіян.Мчиться, лине Горбоконик,Аж навколо вітер гонить,Сиві хмари розвіваІ ніде не спочива.Близько вже до окіяну,Каже коник наш Івану:«Ну, Івасю, не дрімать!От уже хвилин за п'ятьМи приїдем на поляну —До шумного окіяну;Там лежить, дивує світЧудо-юдо риба кит;Десять років він страждає,А до цього дня не знає,Як прощення заслужить;Він почне тебе просить,Щоб у сонця ти ясногоВолю випросив для нього;Поміч ти пообіщай,Та, гляди, не забувай!»От в'їжджають на полянуДо шумного окіяну;Там лежить, дивує світЧудо-юдо риба кит.Всі боки його пориті,Частоколи в ребра вбиті,На хвостищі ліс шумить,На хребті село стоїть;Сіє люд на губі жито,Між очей танцюють діти,І дівчата між усівРозійшлись шукать грибів.Коник наш біжить по киті,Аж копита дзвонять биті.Чудо-юдо риба китМандрівцям склада привіт,Рот широкий розкриваєІ журливо промовляє:«Хто, куди ви й відкіля?Жде на вас яка земля?»«Ми посли від цар-дівиці,Їдем з города-столиці,—Каже коник Горбанець,—Аж до сонця навпростець,В дивний терем пречудовий».«Чи не можна ж там, братове,Вам у сонця запитать:Скільки ще мені страждать,Чом я мучуся в неволі,Де кінець нещасній долі?»«Добре, ките, все зроблю!» —Крикнув, сповнений жалю,Наш Іван до риби кита.«Ох, коли б мені дожити,Щоб побачить вільний світ!Я лежу вже десять літ...Сам тобі в пригоді стану!..» —Так говорить кит Івану.«Все зроблю!» — Іван гука,Стис ногами Горбанька,Той стріпнувся, розігнався,Плиг на берег та й подався,Тільки видно, як пісокПідліта аж до хмарок.Їдуть темними борамиЩе й зеленими лугами,А чи хто стрічався їм —Я не відаю об тім.Казка хутко пролітає,Діло повагом чвалає.Тільки, братики, я чув,Що туди Іван прибув,Де границею своєюНебо сходиться з землею,Де селянки, як прядуть,То на небо льон кладуть.Тут Іван не забаривсяІ на небі опинився,Шапку набік заламав,Розглядатися почав.«От так чудо! От так диво!В нашім царстві теж красиво, — Каже коникові ЙванМіж блакитних тих полян,—А як з небом порівняти,Не годиться, що й казати!Що земля!.. Адже вона,Звісно, й чорна, і брудна;Ну, а тут земля блакитна,Та весела, та привітна!..Глянь-но, конику, отамЩось блищить назустріч нам,Ніби світиться зірниця...Певно, сонцева світлиця...Та й висока, ай-ай-ай!»«Роздивляйся й примічай,Це ж бо терем цар-дівиці,Скоро нашої цариці! —Коник так йому кричить.—Уночі тут сонце спить,А як день землі сіяє —Місяць ясний спочиває».Їдуть, бачать: сім стовпівЗ найдорожчих кришталів;Наче змійками, стовпи тіЩирим золотом обвиті;Угорі блищать зірки,А круг терема садки;Там на вітах срібнояснихВ золотих клітках прекраснихПтиці райські все сидять,Душу співом веселять.Терем той між теремами —Як столиця над містами,Весь у сяйві золотім —Руський хрест горить на нім.От наш коник зупинився;Зліз Іван, причепуривсяТа й до місяця ідеІ таку там річ веде:«Здрастуй, Місяць Місяцьович!Я зовусь Іван Петрович,Із далеких я сторінІ привіз тобі поклін».«Сядь, Іваночку Петрович! —Каже Місяць Місяцьович.—Відкіля, скажи мені,Ти у нашій стороні,Із народу ти з якого,Хто послав тебе й для чого,Що ти бачив, що чував,—Розкажи, та не лукав!»«Я із земель із землянських,Із країн із християнських,—Одказав йому Іван,—Переїхав окіян,А прибув од цар-дівиціВ ясний терем уклонитьсяІ сказати так... стривай!— Неньку ти мою вітайІ скажи: дочка питає,Чом лице вона ховаєПо три ночі, по три дніНа печаль-журбу мені,І чому мій брат коханийЗагорнувся у тумани,Личко красне заховав,Наче гнів на мене взяв? —Так либонь...— Дівиця таяСлів у торбі не шукає,Сипле їх, як з рукава...Де ж згадати всі слова?»«Що ж воно така за птиця?»«Це, сказати, цар-дівиця».«А! То ти забрав їїУ землянські ті краї!?» —Скрикнув Місяць МісяцьовичА Іван йому ПетровичКаже: «Ну а звісно, я!Служба вже така моя;Цар велів її дістатиВ золоті його палати;Бо інакше,— він казав,—До катів би я попавІ потрапив би на палю».Місяць з радості, не з жалю,Став тут голосно ридатьТа Івана цілувать.«Ах, Іваночку Петрович! —Мовив Місяць Місяцьович.—Що за звістку ти принісЧерез гори, через ліс!Так ми тяжко горювали,Що царівну потеряли!..Як же тут було меніПо три ночі, по три дніВ хмарах темних не ховатись,В сум та сльози не вдаватись,Світлом радісним світить,Супокійно їсти й пить?Так і мій синок коханийЗагорнувся у тумани,Ясен промінь погасив,Над землею не світив:Сумував він по сестриці,По прекрасній цар-дівиці.Чи здорова ж там вона?Чи не хвора, не сумна?»«Прехороша, щире слово,Та, здається, нездорова:Наче сніг отой, бліда,Ще й, як трісочка, худа.От як зробиться жоною —Буде, певно, і товстою:Цар, бач, сватає її».«Ох ви, людоньки мої! —Крикнув місяць.— Що гадає!Молоденьку взять бажає!Що старий задумав хрін?Та не діжде того він!Тільки здумать, що затіяв:Хоче жати, де не сіяв!Надто вже він ласий став!»Знову тут Іван сказав:«Хочу ще я попроситиЗа бідаху рибу кита...Серед моря він лежить,Мусить муки він терпіть;Всі боки його пориті,Частоколи в ребра вбиті...Ревно він мене благав,Щоб тебе я поспитав:Чом він мучиться в неволі,У такій нещасній долі?Чи минеться та біда?»Місяць тут одповіда:«Він за те в такій неволі,Що без божої без воліПроковтнув серед морівТри десятки кораблів.Волю дасть він їм, Іване,—І страждати перестане».Тут Іванко наш піднявся,З ясним місяцем прощався,Міцно шию обійняв,Тричі в щоки цілував.«Ну, Іваночку Петрович,—Каже Місяць Місяцьович,—Я тобі з синком моїмЩастя зичимо у всім.Віднеси коханій доньціТи привіт од мене й сонцяІ скажи на втіху їй:— Не журися, сліз не лий,Із тобою завжди мати!Вже не довго сумувати —І не сивий, не старий,—Бравий красень молодийНа рушник з тобою стане! —Ну, бувай здоров, Іване!»Поклонившись як умів,На коня Іванко сів,Мов який князенко, свиснув,Горбаневі боки стиснув,—І за два дні наш ІванЗнов побачив окіян.Коник знов біжить по китіАж копита дзвонять биті.Кит одразу їх пізнавІ, зітхнувши, запитав:«Як там, батечки ви рідні?Чи загину в долі бідній?»Коник каже: «Постривай,Дві години зачекай!»До села він прибігає,Там усіх людей скликає,Крутить хвостиком своїмІ таке говорить їм:«Гей, послухайте, миряни,Православні християни!Як нема охоти вамНа обід піти сомам,То відсіль тікайте скоро,Бо збунтується тут море:Чудо-юдо риба китВгору виверне живіт!..»Тут селяни ті, миряни,Православні християни,Закричали: «Що за страх!»Та й побігли по домах.Всі вози позапрягали;В них пожитки поскладалиІ покинули тодіРибу кита на воді.Зірка з місяцем стрічалась,А в селі вже не зосталосьНі старих, ані малих,Мов татари йшли на них.Вибіг коник знов на китаТа й кричить несамовито,Прихилившись до ребра:«Слухай, голово стара!Ти тому в такій неволі,Що без божої без воліПроковтнув серед морівТри десятки кораблів!Тільки випустиш їх, брате,—І не будеш муки знати,Будеш жити-поживать,Лиха-горенька не знать».Цю промову закінчившиІ вудила прикусивши,Він напружився — і вмитьЗнов на березі стоїть.Чудо-кит поворухнувся,Тяжко-важко повернувся,Взявся море хвилюватьТа із пащі викидатьКораблі за кораблямиЗ парусами й моряками.Шум ізнявся тут такий,Що збудився цар морський:Із гармат тоді гриміли,В сурми ковані трубили;Флаги вгору піднялиІ вітрила нап'яли.Піп молебня тут відправив,Кита доброго прославив;А хлоп'ята молодіГучно вдарили тоді:«Ой по мореньку, по морю,По широкому роздоллю,Що по сам кінець землі,Вибігають кораблі...»Хвилі в морі розгулялись,Кораблі по них помчались.Чудо-юдо риба кит,Що побачив вільний світ,Рот широкий розкриває,Що є сил кричить-гукає:«Чим вам, друзі, відслужить?Як за службу відплатить?Може, раковин барвистих,А чи рибок золотистих,А чи перлів треба вам?Все, що скажете, я дам!» —«Ні, кит-рибо, з того всьогоНе потрібно нам нічого!»«Що ж тобі, Іване, дать?»«З моря персника дістать,Персня, знаєш, цар-дівиці,Скоро нашої цариці».«Добре, добре, для браткаЖодна праця не тяжка!Відшукаю до світанкуПерсня красної панянки»,—Кит Іванові сказавІ на дно морське упав.От хвостом він ударяє,Дужим голосом скликаєВсіх підвладних осетрівІ без довгих каже слів:«Відшукайте до світанкуПерсня красної панянки,Що заховано на дні.Хто подасть його мені,Той піде від мене з чином:Буде думним дворянином,А вернетеся з нічим...—Я вас!.. Я вам!.. Буде всім!..»Осетри тут уклонилисьІ поважно віддалились.От годинок через триДва великі осетриЗнов до кита підпливаютьІ покірно промовляють:«Царю, в гнів не западай,Бідолашних не карай!Обшукали все ми море,Персня ж там нема, на горе...Тільки йорш би міг сказать,Де ту скриньку слід шукать:Він по всіх морях гуляє,То й про персня, мабуть, знає;Та його, немов на зло,Десь далеко занесло».«Одшукать його й прислатиВ золоті мої палати!» —Кит сердито закричав,Усом гнівно захитав.Осетри, як те почули,В канцелярію майнули,Писарям сказали вразНаписать грізний наказ,Щоб гінців порозсилалиТа йорша щоб упіймали.Лящ, найстарший з писарів,Миттю грамоту зложив;Сом (він радник називався)Під наказом підписався;Рак наказа вдвоє склавІ печатки там поклав.Двох дельфінів тут зазвалиІ суворо наказали,Щоб для славного царяОбшукали всі моряІ того йорша-гуляку,Крикуна та розбишаку,Будь-що-будь там, а знайшлиІ до кита привели.Тут дельфіни уклонилисьІ в дорогу спорядились.Пропливли по всіх морях,Пропливли по всіх річках,Всі протоки обшукали,Скрізь в озерах побували,—Не найшли йорша ніяк,Ані слуху, ні признак,Аж заплакали дельфіни...Раптом шум страшенний линеІз маленького ставка:Хтось кричить там і гука.До ставка вони майнулиІ на дно його пірнули.Зирк — в ставку, під комишемЙорш скубеться з карасем.«Тихо! Годі вам, чортяки!Ач, які заводіяки!Вже і справді, що бійці!» —Закричали посланці.«Ну, а вам яке ж то діло? —Йорш кричить дельфінам сміло.—Жартувать я не люблю,Всіх як є переколю!»«Ох ти, голово пропаща,Забіяко і ледащо!Тільки й знаєш ти гулять,Всякі бешкети вчинять!Чом би дома не сидіти?!.Ну, та що там говорити!Ось тобі царів наказ,Щоб ти плив до нього враз».Тут йорша взяли дельфіниЗа колючки, що із спиниУ паливоди стирчать.Він — пручатись та кричать:«Ой панове, постривайте!Трошки ще побитись дайте.Розпроклятий цей карась,Мов перекупка якась,Розізлив мене брехнеюНеподобною своєю,Що між людом розпускав...» —Довго він отак гукав;Та дельфіни не зважали,Цупко йоршика держали —І до кита притягли,Хоч і стомлені були.«Чом так довго не з'являвся,Вражий сину? Де ти шлявся?» —Кит у гніві закричав.Йорш навколішки упавІ давай царя прохатиЛютим гнівом не карати.«Бог з тобою! — каже цар,Окіяну володар.—Всі гріхи тобі прощу я,Та зроби, що накажу я».«Все ладен зробити вмить!» —На колінах йорш пищить.«Ти по всіх морях гуляєш,То, напевно, персня знаєшЦар-дівиці?» — «Як не знать!Можу, царю, відшукать».«Ну, як так, то в путь збирайсяІ без персня не вертайся!»Йорш зігнувся скільки мігІ, склонившися, побіг;Із лящем посперечався,До пліток позалицявся,На пічкуриків напавІ носи порозбивав.Закінчивши теє діло,У глибінь пірнув він сміло,В тій підводній глибиніСкриньку викопав на дні —Пудів так принаймі зо сто.«Хе! Піднять її не просто!»І давай тут йорш гукать,Оселедців іскликать.Оселедці прибувають,Скриньку так і сяк хапають —Кожен край утридцятьох.Тільки й чути: «Ех!» та «Ох!»Та хоч як вони кричали —Скриньку й зрушить не здолали.Йорш тоді запав у гнівІ покликав осетрів.Ті швиденько припливаютьІ без крику підіймаютьІз підводного піскуСкриньку з перснем претяжку.«Ну, ви, братчики, не гайтесь,До царя мерщій збирайтесь,А мені пора спочить:Голова чогось болить,Сон на мене налягає,Так повіки і стуляє...»Скоро теє він скінчив.Круть хвостом до осетрівІ в ставок той знову плине,Де взяли його дельфіни,—Певно, бійку докінчить,Карася як слід провчить.Тут ми з ним і розпрощаймось,До Івана повертаймось.Тихо плеще окіян.На піску сидить Іван,Рибу кита жде із моряТа під ніс курника з горя;Горбоконик на піску,Мов дитина в сповитку,Тихо, солодко дрімає.От і сонечко сідає;Хмари грають золотіУ небесній висоті,—А від кита ані знаку.«Пху на тебе, на собаку!Ач, який морський шайтан! —Каже сам собі Іван.—Обіцяв він до зірниціДати персня цар-дівиці,А до вечора не дав.Річ відома, що збрехав!Бач, і сонечко вже сіло,І...» Тут море закипіло;Кит явився серед хвильІ кричить-гука відтіль:«Допоміг ти киту рибі,—Ось тобі моє спасибі! —І на берег кинув вінСкриньку, взяту із глибин,Що аж берег захитався.—Ну, тепер я сквитувався.Як потрібен буду знов,—Поможу я без розмов;Пам'ятатиму довікуПослугу твою велику...Будь здоров!» І кит пірнувУ глибінь, від кіль прибув.Горбоконик пробудився,Покачавсь, води напився,На Івана позирнувІ, зрадівши, підстрибнув.«Це-то славно, рибо ките!Вмієш ти борги платити!От спасибі! Молодець! —Так гукав наш стрибунець.—Ну, Іване, одягайся,В путь-доріженьку збирайся;Нам уже додому час:Цар чекає там на нас,З нетерплячки умирає».А Іван одповідає:«Рад я скриньку підійнять,Тільки де ж то сили взять?!Певно, в скриню цю триклятуЦілу череду рогатуКит чортів напакував.Сяк і так я міркував,—Та куди! Даремна й мова!»Не сказавши ані слова,Горбоконик-стрибунецьСкриньку взяв, мов камінець,Та й поклав собі на шию.«Ну, в дорогу! Май надіюВсе що хочеш осягнуть.Хай щаслива буде путь!»Проти ясної зірниціПрибувають до столиці.З ґанку цар до них біжить:«Де мій перстень?» — він кричить.Тут Іван з коня злізаєІ царю відповідає:«Не турбуйся, персник є!Клич-но військо ти своє,Щоб підняти цю мороку.Чуба я нагрів нівроку!»Скликав цар своїх стрільцівІ негайно їм велівСкриньку внести у світлицю,Сам побіг по цар-дівицю,Каже: «Серденько моє,Не турбуйся! Персник є!От тепер без перепониШлюб ми візьмемо законний.Завтра можем, серденя,Повінчаться ще до дня.Хочеш, може, пташенятко,Персня бачити спочатку?Ти подай-но тільки знак!»А царівна каже так:«Царю! Мушу я признатись —Не годиться нам вінчатись».«Чом же, ластівко моя?Чим тобі не любий я?Бач — нема чого таїтись —Дуже хочу я женитись!Можу вмерти, далебі,Буде гріх тяжкий тобі!»«Чи тобі ж я, царю, рівня? —Каже так йому царівна.—Глянь на себе, — ти вже дід,А мені ще жити слід.Як же можна нам вінчатись?Всі царі почнуть сміятись,Скажуть: дід онуку взяв!»Цар у гніві закричав:«Хай-но тільки засміються.З переляку затрясуться:Всі їх царства рознесу,Потопчу і розтрясу!»«Ну, не будуть хай сміятись,А не можна нам вінчатись, —Взимку квітам не цвісти:Я красуня, — ну, а ти?..Чим ти можеш похвалиться?»Каже так йому дівиця.«Я старий, та ще бравець! —Каже цар їй навпростець. —Як візьму причепурюся,В шори-вбори приберуся,То заткну ще, сто чортів,Всіх за пояс парубків!Треба тільки одружиться!»Каже знов йому дівиця:«Не хвалися, царю! Знай,Що не вийду я та й крайЗа бридкого, за старого,За беззубого такого!»Цар подумав-погадавІ дівиці проказав:«Ой, недобра ж ти дівиця!Страх як хочеться жениться;Ну, а ти, як на біду:Не піду та не піду!»«Я не хочу за старого,Хочу я за молодого!Стань, як перше, молодець,То хоч зараз під вінець!»«Панно красна ще й ласкава,Це тяжка занадто справа:Бог лиш творить чудеса!»Каже дівчина-краса:«Як себе не пожалієш,Зразу ти помолодієш.Слухай: завтра на зоріУ широкому дворіВірним слугам накажи тиТри котли у землю вритиІ багаття розпалить.У котел один налитьНакажи води із річки,В другий —теплої водички,Ну, а в третій — молока,Хай кипить, аж витіка.От як хочеш ти женитись,Гарним хлопцем ізробитись,То пірни одним стрибкомУ котел із молоком;Далі в воду скоч варену,Після того — у студену.Із холодної водиВийдеш красень хоч куди!»Цар дворян своїх гукає,По Івана посилає.«Що там? Знов на окіян? —Каже заспаний Іван. —Годі вже, не підманити!Бач, не можу я й ходити:Геть розтрясся на коні!»«Ні, Івасю милий, ні!Завтра хочу я звелітиТри котли у землю врити,Вкруг багаття розпалить.У котел один налитьПо краї води із річки,В другий — теплої водички,Ну, а в третій — молока,Хай кипить, аж витіка.А тобі — легенька праця:Задля спроби іскупатьсяВ молоці та у воді.Влізу в них і я тоді».«Ач, яке він замишляє! —Наш Іван одповідає.—Шпарять тільки поросят,Та індиків, та курчат;Я ж тобі не поросятко,Не індик і не курчатко!Ще холодної водиНе боюсь, пірну туди,А почнеш її варити —Ні! Мене не піддурити!Годі, царю, мудрувать,Щоб Івана ошукать!»Цар, труснувши бородою:«Торгуватися з тобою?! —Закричав.— Ну, ну, мурло!Все щоб зроблено було!А як ні — гляди, гультяю,Нагаями відшмагаю,Розтерзать тебе звелюІ на сотню мук пошлю —У тюрму, в диби, на палю!Геть!» Іван заплакав з жалюТа й до стайні почвалав,Де Горбаник спочивав.«Що, Івасику-братухо?Опустив чого ти вуха? —Каже коник-малючок.—Чи старий наш женишокЗнову вигадав затію?»Горбоконика за шиюМіцно наш Іван обняв.«Ох, біда нам! — він сказав. — Цар не знать що витіває;Здумай сам, повеліваєІскупатися в котлах,А в яких — сказати страх!Що в однім — вода студена,В другім, конику,— варена,В третім — молоко кипить!»Каже коник, не мовчить:«От оце уже так діло!Треба нам чинити вміло.Як тут ще раз не згадать:Слід було пера не брать;Через нього ти, Іване,Встряв у діло це погане...Ну, не плач-бо, не ридай!Ще не всьому, друже, край.Я скоріше сам загину,Ніж тебе, Іване, кину.Слухай: завтра на зорі,Роздягнувшись у дворі,Попроси лише царя ти,Щоб по мене він послатиПреласкавий дозвіл дав:Попрощатися, мовляв,Ти зо мною хочеш ревно.Цар погодиться, напевно.От, як я хвостом махну,Морду в воду обмокнуЩе й на тебе двічі присну,Свистом голосно присвисну,—Ти ушей не розпускай:В молоко оте стрибай,Далі в воду у варену,А тоді вже у студену.Ну, тим часом не журись.Та й на сон собі кладись».Ніч минула. Вранці-раноБудить коник наш Івана:«Гей, Іване! Годі спать!Треба діло зачинать!»Той почухався, потягся,Позіхаючи одягся,Хліба кусень умоловТа й на царський двір пішов.Там котли уже кипіли,А навкруг котлів сиділиМашталіри, кухарі,Всякі слуги при дворі;Дров сухеньких підкидали,Про Івана міркували,І не раз лунав між нихПотаємний, тихий сміх.Скоро двері відчинились;Цар з царівною з'явились,Щоб поглянуть на бравця,На Івана-молодця.«Ну, Івасю, роздягайся,В казаночках покупайся!» —Цар Іванові сказав.Наш Іван роздягся, став,Як його вродила ненька.Тут царівна молоденька,Звісно, пойнята стидом,Вид закрила рукавом.До котла Іван підходить,Та в котел чомусь не входить.«Ну, чому ж стовпом ти став? —Цар у гніві закричав.—Нам немає часу, брате!»«А чи можна попрохати,Щоб по коника могоТи послав там будь-кого?Попрощатися годиться!»Глянув цар на цар-дівицюІ Горбаника звелівПривести до казанів.Служка коника приводитьІ швиденько геть відходить.Коник наш хвостом махнув,Морду в воду двічі ткнув,На Івана двічі приснув,Свистом голосно присвиснув.Наш Іван, як те почув,У казан мерщій пірнув,Далі в другі два плигає —І швиденько вилізав,Та хороший став такий,Чорнобривий і ставний!Вдягся він, причепурився,Цар-дівиці уклонився,Уса чорного крутнув,Гордовито позирнув.«От так диво! — всі гукнули.—Ми такого ще й не чули!Молодець над молодців!»Цар, підбігши до котлів,Двічі вряд перехрестився,Бух! Пірнув — і там вварився!Цар-дівиця устає,Знак мовчати подає,Ручку білу підіймає,Челядинцям промовляє:«Цар велів вам довго жить!Правду ви тепер скажіть:Люба вам я? Повідайте!Коли так, то визнавайтеЗа володаря свогоВи коханого мого!»Мову тут вона урвала,На Івана показала.«Люба, люба! — всі кричать. — Де вже кращої й шукать!До вінця веди Івана!Молодятам честь і шана!»Цар Іван царицю взяв,Білу руку їй подавІ до церкви до святоїВряд пішов із молодою.Із семи гармат гримлять;«Слава, слава!» — всі кричать.Служба царська покотилаІз льохів з вином барила,Поставцями люди п'ють,Скільки сили є, ревуть:«Слава Йванові з жоною,Із красунею морською!»А в палаці шум і гам:Ллють вино річками там;За дубовими столамиП'ють бояри із князями...Серцю любо! Я там був,Меду пінного хильнув;По вусах вино стікало,Тільки в рот не потрапляло.