Натiшенi польотами на мiтлi, дiти заспiшили додому. Разом з ними подався i Аристарх. В його лапi був затиснутий бiлий, в шахову клiтинку, ласок.
Ядвiга Олiзарiвна привiтно помахала їм рукою i одразу розчинилася в повiтрi. Напевно, знову подалася до СТУПи.
Коли всi перебралися через яр, Аристарх зненацька зупинився.
— До побачення, — сказав вiн. — Далi нам не по дорозi.
— Чого не по дорозi? — здивувався Степан. — Ти що — вже й молока не хочеш?
— Так, — неуважливе вiдказав Аристарх. — Тобто, нi, — поспiшно поправився вiн. — Коротше, я б з величезним задоволенням випив би кухоль-другий молока, та нiколи… Врештi, налий, будь ласка, його в миску i постав бiля порога. На зворотному шляху я обов'язково загляну в неї. I ще одне… — Аристарх благальне подивився на Таню. — Чи не змогла б ти менi вив'язати бантика? Тiльки не якогось там простого, а такого, знаєш…
— Навiщо тобi той бантик? — поцiкавився Василь.
— Сьогоднi в нас чергова репетицiя.
— О! Ну й що з того?
— А те, що на неї треба приходити з бантиком на шиї.
— Треба ж таке, — зауважив Василь. — Сам завбiльшки з теля — i бантик.
— Яке це має значення, теля я чи нi? Головне, аби в душi я був справжнiм котом.
Василь недовiрливо втупився в Аристарха.
— А ти той… ти часом не закохався? — поцiкавився вiн.
Аристарх лише пирхнув у вiдповiдь.
— До чого ж ти брутальна людина! Навiть коли я i закохався — що з того? I яке тобi до всього дiло? Невже такому шановному, як я, котовi забороняється годинку-iншу посидiти на даху i поспiвати своїх улюблених пiсень?
— От-от! — жваво пiдхопив Василь. — В нього вже, бачте, улюбленi пiснi завелися! Чи не вiд Мурки навчився?
Аристарх нагороїжився.
— Ще одне слово, — повiльно почав вiн, — i я за себе не вiдповiдаю…
Василь замовк i вiдiйшов на всяк випадок подалi. Видно було, що Аристарх жартувати не збирається.
Коли Степан нарештi дiстався додому, батьки вже закiнчували вечеряти.
— Де тебе носить цiлими днями? — розгнiвано запитала мама. — Хочеш, щоб я взялася за лозину?
— Я… — почав було Степан, проте несподiвано за нього заступився батько.
— Ну навiщо ти таке кажеш, — докiрливо зауважив вiн матерi. — Вони ж не байдикують, як деякi. Сьогоднi вранцi я проїжджав неподалiк вiд лiсу i бачив, як вони працювали. Нiчого не скажеш, молодцi хлоп'ята!
— Та хiба я проти, — вже спокiйнiше продовжувала мама. — Я про iнше. Мене турбує, що вiн зовсiм перестав їсти. Все котовi своєму вiддає.
— I нiчого не все, — заперечив Степан. — Коли хочеш знати, ми разом з ним…
— О! — у розпачi вигукнула мама, — Вони, здається, вже привчилися хлебтати з однiєї миски!
Батько розсмiявся. Мабуть, вiн уявив собi, як це у них виходить.
Зненацька вiн посерйознiшав i сказав:
— Трохи не забув. Михайло Олексiйович поставив на правлiннi питання про те, що Ядвiзi Олiзарiвнi треба збудувати в Горобцях хату…
Степана мов пружиною пiдкинуло з стiльця.
— Ядвiзi Олiзарiвнi? Хату?
— Так, саме хату, — пiдтвердив батько. — Грiх, мовляв, такого лiкаря випускати з нашого села. Тож передай їй, що на зиму може перебиратися до Горобцiв.
— Ура-а! — заволав Степан. — Оце здорово!
— Ти куди? — запитала мама i спритно вхопила сина за комiр. — А вечерятиме хто?
— Ну, як ти не розумiєш? Це ж така новина! Я розповiм про неї Василевi i Танi! А потiм ми збiгаємо до Ядвiги Олiзарiвни…
— Встигнеться, — голосом, що не терпiв заперечень, зауважила мама. — Поки не повечеряєш як слiд — нiкуди й кроку не ступиш. I що це за манера така — бiгти з двору, дивлячись на нiч?
Довелося сiсти за стiл. А пiсля вечерi батько увiмкнув телевiзора. Саме демонструвався цiкавий мультфiльм, i Степан подумав, що нiчого не трапиться, коли про цю новину друзi дiзнаються трохи згодом.
Але трохи згодом виявилося, що Василь ще не повернувся з центральної садиби. Танi теж не було вдома. Вона побiгла до Ядвiги Олiзарiвни.
— Ну хiба ж так можна? — ремствувала баба Марiя. — Старiй жiнцi — i жити невiдомо де, їсти невiдомо що. Хiба в нас мало мiсця? Тож я i наказала Танi: бiжи за Ядвiгою Олiзарiвною i не повертайся без неї… А в тебе якiсь справи?
— Та… я потiм зайду, — вiдказав Степан i чимдуж побiг додому, бо по третiй програмi от-от повинен початися ще один цiкавий мультфiльм. А про те, що Ядвiзi Олiзарiвнi збираються побудувати хату, можна розповiсти i завтра зранку.