Хвили, хвала, хвилину
Такi примирливi слова;
"Ти молодець, мiй сину!"
Тодi всмiхнувся наш чаклун
Корi, Кора, Корiлло.
Чорнильницю вiн переплив,
Сьорбнув ковток чорнила.
А то писав один поет
В столи, в стола, в столицi,
Якi у нашому краю
В троянд рожевi лиця.
Такий вiн захват виливав
У слi, у сла, у словi!
Готова ж пiсенька була -
Про буряки столовi.
Тодi всмiхнувся наш чаклун
Корi, Кора, Корiлло,
Чорнильницю вiн переплив,
Сьорбнув ковток чорнила.
Декрет почав один король
Складi, складу, складати:
"Того, хто з мене кепкував,
Укинути за грати!"
А потiм сам же прочитав
Декрi, декра, декрета:
"Того, хто з мене кепкував,
Я маю за поета!"
Тодi всмiхнувся наш чаклун
Корi, Кора, Корiлло,
Чорнильницю вiн переплив,
Сьорбнув ковток чорнила.
Як ти не вiриш, що таке
Бува, бувi, буває,
То спробуй сам; i, може, це
Тебе переконає.
-- Ну, Хлопчачок, ти втямив, хто такий чаклун Корiлло?
-- Чортик iз чорнильницi!
-- Так, звичайно, вiн! Але, власне, це й щось iнше, а саме: добрий дух нашого розумiння й помiркованостi.
-- Тобто як, прадiдусю?
-- А подумай сам: ось наш чоловiк iз Тiльзiта. Вiн розсердився на свого сина. I хоче написати йому гнiвного листа. Але, взявши перо в руку, раптом збагнув, що син, власне, не зробив нiчого страшного, вiн просто дуже молодий, а взагалi славний хлопець. Враз виринає Корiлло, дух розумiння та помiркованостi, i замiсть гнiвного листа виходить приязний iз легеньким дружнiм докором.
Або вiзьми поета. Вiн хотiв написати чудесного вiрша про трояндовi личка та лiлейнi коси. Але, вiршуючи, помiтив, що багато краще знає бокатi, поживнi буряки...
На жаль, прадiдусь не змiг говорити далi, бо дверi до комори несподiвано рипнули i ввiйшов Крiшон Кульга. Вiн спитав, чи готовi його поплавцi, й розповiв, що в морi вже видно наш моторний катер i ввечерi вiн прибуде до гаванi.
То була велика новина. Я зразу побiг без шапки й шарфа до горiшньої бабусi, сповiстити її. I застав її на тому, як вона ставила пiд вiршем про мишку п'ятiрку. Але я вдав, нiби нiчого не помiтив, i горiшня бабуся сказала:
-- Я виправила тiльки одне слово, написане з помилкою. Що там сталось? Чого ти так захекався?
-- Катера вже видно, бабусю!
-- Ой лишенько! Знову треба буде грiшми трусити! Вже прибули? Ти сам їх бачив?
-- Нi, я чув вiд Крiшона Кульги! Катер прибуде ввечерi!
-- Ой лишенько! Раз у раз несподiванки! Повiднось менi зараз оцi дурнi дошки в комору! Тепер не до жартикiв! I зразу бiжи принеси вiд пекаря Люрса тридцять гарячих булочок! А тодi йди до Ганса-Брикетника, скажи йому, що катер везе для нього вугiлля! Та купи менi три пачки прального порошку! А прадiдовi скажи, хай швидше йде сюди! Та...
Що бабуся хотiла сказати ще, не знаю. Коли прибував наш катер, вона метушилась, як горобець у бурю. Тому я чимшвидше вибiг, принiс тридцять гарячих булочок, а тодi гайнув на берег, щоб устигнути до причалу, поки прибуде катер.