-- Нi, прадiдусю, не знаю!
-- Тодi я розкажу його тобi напам'ять.
Ходячи туди й сюди по вершiвнi, прадiдусь проказав вiрша. Вiн був такий:
Розумна панi Януцiс
В маленькому грецькому мiстi
Накульгує панi Януцiс.
В руцi вона держить пiдбора,
Питає у всiх: "Пух папуцiс?"
Минула вже шоста година,
Надворi помалу смеркає.
Питає вона: "Пух папуцiс?"
Це просто "Де швець?" означає.
Невчасно пiдбор вiдiрвався
В сердешної панi Януцiс,
Не може шевця розшукати.
I знову, i знов: "Пух папуцiс?"
Кульгає, питає, шукає,
Минула вже й сьома година.
Отак на одному пiдборi
Все мiсто вона обходила.
Та в мiстi шевця не знайшлося
Для бiдної панi Януцiс,
I марно вона там ходила,
Питаючи всiх: "Пух папуцiс?"
Минула дев'ята, десята,
I зовсiм надворi вже темно,
I панi Януцiс набридло
Шукати шевця надаремно.
Мiстечко отак обходивши,
Стомилася панi Януцiс.
I врештi вона перестала
Питати в людей: "Пух папуцiс?",
I сiла спочити на лаву,
Та ноги гарненько розтерла,
А потiм, подумавши трохи,
I другий пiдбор геть вiддерла.
Отак без шевця обiйтися
Додумалась панi Януцiс:
Вiддерла пiдбора, та й годi,
Немовби справдешнiй папуцiс.
I далi пiшла без пiдборiв,
Ураз переставши кульгати.
Як мати одного пiдбора,
То жодного краще не мати.
-- Тепер бачиш, -- сказав прадiдусь, докiнчивши вiрша, -- iнколи двома словами взагалi нiчого не досягнеш. Бо де шевця немає, там зi слiв "Де швець?" пуття нiякiсiнького.
-- Це точнiсiнько як iз папугою, -- сказав я. -- Ви знаєте вiршика про папугу, прадiдусю?
-- Нi, Хлопчачок, не знаю. Там теж iдеться про двоє слiв?
-- Авжеж!
-- Ну, то розкажи!