А схожий на людину!
То он яку ти для гостей
Придумав тут гостину!
Хто гостя зневажав свого,
Глумився дико з нього,
Той заслужив, щоб i його
Зневажили самого.
Зву в свiдки небо голубе,
Клянусь на цiй коронi,
Що покараю я тебе,
Негiдника на тронi!
Цар Дiомед пiд трон залiз,
Зробився геть непишним!
Герой дiстав його й понiс
Потворам вогнедишним.
I просто в ясла кинув їм
Прелютого їх пана.
I дверi гримнули, мов грiм, -
Покинув там тирана.
Коли ж на кiлька голосiв
У стайнi заiржало,
Герой над яслами присiв -
Кружало де лежало!
А вогнедишнi воронi,
Що схрумали тирана,
Стоять сумирнi та ручнi,
Хоч прикладай до рани!
Зате ж якi вони були -
Летiли, наче птицi! -
Коли, запряженi, везли
Героя в колiсницi.
Минуло стiльки сотень лiт,
А слава нездоланна:
Геракл був перший на весь свiт,
Хто покарав тирана!
Прадiдусь згорнув зошита, кинув його на комод i сказав:
-- По сутi, дивно, що я схвалюю цей Гераклiв подвиг: це ж убивство.
-- Але стiлькох урятувало це вбивство вiд смертi! -- вигукнув я. -- Убивство тирана -- це майже завжди добрий вчинок. I завжди подвиг.
-- Пiд цим я пiдпишуся не беззастережно, Хлопчачок! Тут можна мiркувати й так i сяк. Адже навiть тирани не всi однаковi.
-- I чим же вони не однаковi, цi людськi кати, прадiдусю?
-- Наприклад, тим, що живуть не в однаковий час. Скажiмо, за часiв Геракла тиран був просто жорстокий. Вiн змушував убивати всiх, хто йому не подобався, i коли одного чудового дня вбили його самого, увесь свiт вважав це справедливим. Тирановi корилися, бо в його руках була влада, але всяк знав, що вiн не любить правди й справедливостi. Нинi тирани поводяться хитрiше, витонченiше. Вони забезпечують собi офiцiйний дозвiл на кожне вбивство.
-- Цього я не розумiю, прадiдусю, -- сказав я.
-- Уяви собi, примiром, такого тирана, Хлопчачок, який не зносить веснянкуватих. Вiн уже не може просто собi наказати, щоб їх знищили, як наказували тирани колись. Скорiш вiн за великi грошi пiдкупить якогось професора, аби той науково довiв, що в усiх веснянкуватих людей погана вдача. Потiм з цього створюють учення -- про чисту й нечисту шкiру. А на пiдставi цього вчення приймають закон про захист людей з чистою шкiрою. I цим законом виправдовують кривавi вироки, що вiддають усiх веснянкуватих громадян країни до рук катовi.
-- Та це ж мерзота, прадiдусю! По-моєму, це куди гiрше, нiж тиранiя часiв Геракла.
-- I таки справдi гiрше, Хлопчачок, бо несправедливiсть виступає тут у шатах права, а сваволя -- в шатах закону. Вони отруюють дух народу. Менi оце спала на думку одна iсторiя, в якiй тиран мiсцевого масштабу -- один мiський голова -- отруював дух громадян. Слухай лишень.
Великий Хлопчак злiг на спинку свого крiсла, а я зручнiше вмостився на кучугурi подушок i почав слухати.
ОПОВIДКА ПРО КРУТО ЗВАРЕНI ЯЙЦЯ
Яйцям нелегко жити: їхня шкаралупа така немiцна, як щастя. Лише круто зварене яйце ще якось може витримувати удари долi. Родина Жоффток-Камiнських, -- недарма вони мали таке прiзвище, -- вся була така тверда на вдачу, як лише може бути найкрутiше зварене яйце. Вони безтурботно вирушали на прогулянки до найдальших околиць, по найтвердiшiй брукiвцi -- пiшки чи в колясцi, навiть не вимощенiй пiр'ям, -- її звичайно вiз пiвень.
Жоффток-Камiнськi продавали капелюхи з яєчної шкаралупки -рiзноманiтних форм, кольорiв i розмiрiв, -- капелюхи для курячих, качиних, чаїних i навiть страусових яєць. Торгiвля йшла жваво. Iнколи до крамницi навiдувались навiть помiдор чи цибулина, щоб придбати капелюх наймоднiшого крою.