-- Навiть пасмо волосся може бути пам'ятником, -- сказав вiн менi, -- i деколи значнiшим, нiж бронзова кiнна статуя в натуральну величину. Менi трапилися в альбомi двi непоганi епiтафiї, i я їх переписав.
Вiн дiстав з кишенi газету, на берегах якої записав епiтафiї.
-- Одна -- з Берлiна, -- мовив вiн, -- там у Тiргартенi є безлiч пам'ятникiв з каменю чи бронзи бiльшим i меншим панам. I на надгробку одного з найнiкчемнiших берлiнцi написали таке:
Епiтафiя можновладцевi
Цей пам'ятник усiм звiстує:
Лежить тут можновладний пан,
Що звiкував свiй вiк не всує,
Бо добре пив, i їв, i спав.
Одначе вже не буде пить,
Бо бачте, вiчним сном вiн спить.
-- Мабуть, цей можновладець не заробив, щоб йому ставили пам'ятник, -- засмiявся я.
-- Тим часом один муляр ще й як заробив, а пам'ятника йому нiхто не поставив, Хлопчачок. Ось послухай, який напис зроблено на дерев'яному хрестi над його могилою.
I вiн знову прочитав записане на берегах газети:
Епiтафiя муляревi
Лежить тут муляр Маєр
(Господь його прибрав),
Що сало дрiбно краяв
I пивом запивав.
Вiн пана Руккевбоке
У вирi пiдхопив,
I виплив пан, нiвроку,
Та муляра втопив.
Цi двi епiтафiї навели нас на довгу розмову про пам'ятники заслуженi й незаслуженi.
-- Принаймнi, одне безперечне, -- сказав наостанку прадiдусь, -не кожен, кому поставили пам'ятник, -- уже й герой. I не кожному героєвi на свiтi споруджено пам'ятник. Сьогоднi вранцi в постелi я написав двi балади, з них це видно. Та спочатку менi б хотiлося послухати ту баладу, що ти написав учора. Вона записана в альбомi, так, але я її не читав. Хочу почути у твоєму виконаннi. Прочитай-но менi її!
Я поклав важкий альбом на колiна, розгорнув на потрiбнiй сторiнцi, закладенiй сiрником, i прочитав:
Балада про короля та дiвчинку
Колись в якiйсь країнi
Жив-був король один.
Дорослому й дитинi
Ненависний був вiн.
Звелiв одної днини
Король оголосить:
-- Шмат золота й годинник,
Як хочете, знайдiть...
-- Не кваптеся, одначе... -
Окличник тут примовк. -
Завинено добряче
Те й те в червоний шовк.
Як трапиш на годинник
I схочеш розвертiть -
Все мiсто ту ж хвилину
В повiтря полетить!
Зате як злото чисте
Зумiєш вiднайти -
Врятуєш рiдне мiсто
I герцог будеш ти!
Тодi в яруги й пущi
Сипнув iз мiста люд:
Життя любив вiн дужче