Я кивнув головою.
-- Багато хто з поетiв так робить, Хлопчачок. Ану ж чи впорався ти з своїм завданням? Прочитай менi.
I я прочитав:
Вiллi-Тримайсь. Балада
Зiбрався десяток
Невтолених хлоп'яток -
Зробили тунель у пiску
I, радi-веселi,
В своєму тунелi
Пролазили аж до смерку.
Всi й гарнi, i смiлi,
Хiба тiльки Вiллi
Не дуже-то вродою взяв...
I лiз вiн останнiй,
Коли на смерканнi
На спину пiсок йому впав.
Важкою вагою
Налiг i дугою
Хлопчину, мов скiпку, прогнув.
Та вдержався Вiллi,
I в тiй-таки хвилi:
-- Тунель завалився! -- гукнув.
Вони реготали,
Вони не вертали
("Яке, ще й лякає, диви!").
А вiн через силу:
-- Мене привалило,
Пiд низом пролiзете ви.
Вони, помертвiлi,
Повзли попiд Вiллi
("Ой спино моя, не зламайсь!").
Ось третiй... ось п'ятий -
Вилазять хлоп'ята, -
А четверо:
-- Вiллi, тримайсь!
Як вилiз i п'ятий,
Пiсок став сповзати...
-- Скорiше, скорiше, не гайсь! -
У темнiй задусi
Луною у вусi
Нажахане:
-- Вiллi, тримайсь!
Тримався щосили,
Та не пощастило -
Бубухнув пiсок, i вп'ятьох
З великого страху
Вони, бiдолахи,
У темрявi скрикнули:
-- Ох!