Метнулись копати,
Немовби почули те "Ох!".
Не сiли, не стали -
Копали й копали -
З пiску визволяли п'ятьох.
Однi лопатками,
А решта -- дрючками
Копали, аж берег дрижав...
I -- ось вони! Цiлi!
Ото тiльки Вiллi
Два мiсяцi в гiпсi лежав.
А хлопцi носили
Гостинцi й просили:
-- Цукерками, Вiллi, займайсь!
I Вiллi займався,
I Вiллi всмiхався, -
Тепер вiн був Вiллi-Тримайсь!
Прадiдусь трохи помовчав, а тодi сказав:
-- Iз своїм завданням ти впорався, Хлопчачок! Маємо нового героя. I подвиг цього юного героя куди значнiший, нiж твоє спускання тросом. Вiллi й не думав учинити якесь геройство, але багато витримав i врятував життя своїм товаришам. Гарна твоя балада, Хлопчачок!
-- Дякую, прадiдусю! А тепер прочитайте менi свою баладу про Геракла.
-- Залюбки, Хлопчачок!
Вiн, як звичайно, поправив окуляри, як звичайно, прокашлявся й почав читати:
Балада про Геракла й лань
Геракл у днi старовини, -
Як з мiфiв нам вiдомо, -
Геройськi подвиги чинив
На чужинi i вдома.
Одного разу (ти поглянь,
Як бавляться тирани!)
Цар загадав зловити лань
Премудрої Дiани.
Смiялись люди:
-- Чули ви?
Ото несамовитi!
Ну спробуй те звiря злови,
Що найпрудкiше в свiтi!
Та не зважав герой на смiх
Чи погляди похмурi, -
Як стiй побiг, побiг, побiг
Крiзь вiтер, дощ i бурi.
Ладен був бiгти цiлий вiк
(Оце герой, нiвроку!), -
Незчувся й сам, як перебiг
Пiвсвiта за пiвроку.
Минав лани, дзвiнкi ключi,
Яснi долини й пущi,
Удень, увечерi, вночi -
Все бiг, дедалi дужче.
Не спочивав, не їв, не спав,