На дальшій планеті жив п'яничка. Маленький принц пробув там зовсім недовго, а все одно його пойняла глибока журба. П'яничка мовчки сидів перед цілою батареєю пляшок — порожніх і повних.
— Що ти тут робиш? — поцікавився маленький принц.
— П'ю,— похмуро буркнув п'яничка.
— Навіщо ти п'єш? — спитав маленький принц.
— Щоб забути,— відповів п'яничка.
— Що забути? — допитувався маленький принц; йому стало шкода п'янички.
— Забути, що мені соромно,— признався п'яничка і похнюпив голову.
— Чого ж тобі соромно? — спитав маленький принц; йому дуже хотілося чимось зарадити неборакові.
— Соромно, що п'ю! — додав п'яничка й замовк остаточно.
А маленький принц, ні в сих ні в тих, пішов геть.
«Ці дорослі, безперечно, якісь дуже чудні»,— думав він дорогою.