48326.fb2 Новi пригоди Самоходика (на украинском языке) - читать онлайн бесплатно полную версию книги . Страница 10

Новi пригоди Самоходика (на украинском языке) - читать онлайн бесплатно полную версию книги . Страница 10

- Гей, громадянине, прокиньтеся!

Я вискочив iз спального мiшка, вистромив з намету заспане обличчя.

На пiщаному березi стояли поряд чотири байдарки, оснащенi нiмецькими моторами. Мiй намет оточили вiсiм рослих п'ятнадцяти- й чотирнадцятирiчних хлопцiв у гарцерському одязi: короткi штани, бiлi пояси й портупеї, а також бiлi шнури, що звисали з плеча. Отже, хлопцi належали до гарцерської служби руху. Обличчя у них були суворi.

Я вийшов з намету й випростався. Вiдразу ж один iз них зазирнув у намет i мовив:

- Сам один. Бiльше нiкого.

Щось не сподобалось менi в їхнiх обличчях, у тонi, яким заговорив хлопець.

- Чого вам треба? - неввiчливо буркнув я.

Наперед виступив, мабуть, їхнiй вожатий. Найнижчий на зрiст, але кремезний. Голос, як у пiвника.

- Громадянине, згорнiть свiй намет i поїдете з нами до гарцерського табору. Ви вкрали в нас три байдарки.

- Аж три? - здивувавсь я.

- Не жартуйте, громадянине. Справа серйозна.

- Я зрозумiв це з ваших грiзних облич, громадяни гарцери, - вiдповiв я. - Та все ж я з вами не попливу.

- Можна й примусити вас. - Вiн гордо випростався. - Або затримаємо вас тут i викличемо мiлiцiю.

Я демонстративно позiхнув на знак зневаги. Мене ображено, i я не збирався дискутувати з ними чи запитувати, на якiй пiдставi вони надумали мене звинувачувати.

- Це ви напали на мене, збудили вдосвiта, стали погрожувати. Та вiдступiться трохи, бо я хочу закип'ятити води на чай.

Гарцери вiдступили, трохи збентеженi моєю спокiйною поведiнкою.

- Ви вкрали в нас три байдарки... - знову почав вожатий. Я урвав його мову:

- Мене не цiкавлять вашi справи, i я не хочу далi розмовляти з вами. Приводьте мiлiцiю.

Вожатий занепокоївся. Безпорадно подивився на своїх товаришiв.

- Збiгайте хто-небудь до Сем'ян i подзвонiть з рибальської контори на пункт МО [Мiнiстерство оборони] в Залевi. А ми тут постережемо цього гостя.

- А може, Яструбе, забрати його в табiр? - спитав найвищий з-помiж них, з темним пушком пiд носом.

Вожатого звали Яструб i, мабуть, вiн мав-таки бойовий характер. Вiн глипнув на мене так, нiби оцiнював мою силу. Але не згодився з пропозицiєю.

- Не варто з ним возитись, - махнув вiн рукою.

Обiзвався хлопець, схожий на дiвчину, - така в нього була нiжна врода.

- Та це чоловiк нiби пристойний. Може, й не вiн украв нашi байдарки?

- Басько, не мели дурниць! - гримнув на нього Яструб. Напевно, того хлопця прозвали Баською за його вроду. Менi дуже сподобалося це прiзвисько, бо цiлком пасувало йому.

- Цей чоловiк не злодiй, - затявся Баська.

- Звiдки ти знаєш? - насупив чоло Яструб.

Той знизав плечима.

- Навiщо йому аж три байдарки?

- Але ж вiн не прилетiв на острiв лiтаком, а приплив якоюсь iз наших байдарок. Адже ми знайшли його тут в очеретi.

Самохода вони не знайшли, а тiльки байдарки, i це збудило в них пiдозру. Я мiг показати, де сховав машину, однак мене смiшила ця ситуацiя i цiкавило, що вони робитимуть далi.

Обiзвався третiй гарцер:

- Здається, над Озерищем знову шастає ватага Чорного Франека з Охоти. Може, це вони вкрали нашi байдарки.

Яструб усе не хотiв визнати своєї поразки. Вiн наївно спитав мене:

- Ви справдi не крали байдарок?

Я посмiхнувся:

- Нi.

- А як ви опинилися на островi?

- В очеретi мiй моторний човен.

- Чому ви одразу не сказали нам про це?

- Адже ви про це не питали. Ви оточили мене, мов бандита.

Вiн зсунув на чоло кашкет i почухав потилицю.

- Коли правда, що на Озерищi ватага Чорного Франека з Охоти, то крадiжка байдарок - їхня справа. Я вже їх знаю. Вони й торiк були тут. Прийшли колись на наше вогнище й почали бешкетувати, аж поки ми їх прогнали. Вiдтодi в нас iз ними триває вiйна. Тепер почнеться знову. Треба буде повiдомити про це коменданта табору, змiцнити варту i зробити кiлька розвiдок в околицi, щоб довiдатись, де табiр Чорного Франека.

Баська вголос розмiрковував:

- Я розумiю, що в нас украли байдарки й перепливли озеро. Але навiщо їх покинули в очеретi бiля цього острова? З якою метою?

Яструб вважався найрозумнiшим. Вiн швидко, не замислюючись, розв'язував найскладнiшi питання.

- Хотiли покепкувати з нас.

Я був iншої думки.

- Коли б ви, як годиться гарцерам, були уважнiшi, то напевне помiтили б криваву пляму на пiску.