- Ну, знаєте, - обурено мовила Марта, дивлячись на Бронку. I передражнила мене: "Присягаюся, що вiдсьогоднi не водитимуся з дiвчатами". А може, ви записались до ватаги Чорного Франека?
- Вона порвала з його ватагою. Зрештою, я сам це їй запропонував, пояснював я Мартi.
- I ви повiрили їй? То чому ж вона не повертається додому, а сидить бiля озера? Ви гадаєте, що Чорний Франек так її вiдпустив би? Вона їхня шпигунка.
Марта говорила все це при Бронцi, яка спершу зневажливо мовчала. Та, нарештi, її зачепило за живе. Бронка пiдвелася з ковдри, зiрвала з мотузка ще мокру блузку.
- Якщо й ви так думаєте, то я собi пiду.
- Авжеж. Так було б найкраще, - твердо сказала Марта.
Але я був iншої думки. Пiдiйшов до Бронки й поклав їй на плече руку.
- Тодi, на островi, я запропонував тобi втекти. Ти прийняла мою пропозицiю, i тепер усе гаразд. Учора ввечерi ми з тобою уклали угоду.
- Так. Але вона... - Бронка красномовно поглянула на Марту.
Ми вiдiйшли трохи набiк.
- Ти знаєш, де знайти Чорного Франека?
- Нi. Але гадаю, що вiн пiшов на Буковець, де вкрадено Краватикову карту. Сподiвається знайти злодiя i вiдiбрати в нього карту. Якщо хочете, я теж можу зараз туди пiти. Це далеченько, мабуть, кiлометрiв iз п'ять берегом озера.
- Гаразд, - кивнув я головою. - Iди на Буковець. Постарайся ще влаштувати менi розмову з Чорним Франеком. Без свiдкiв розмову, розумiєш?
Я повернувся до Марти, яка дивилася на нас, глузливо посмiхаючись.
- Ну, зрозумiло, - промовила вона. - Я не зважила на деякi дрiбнички. Забула, що вас привели на Озерище якiсь темнi справи. Я не здивуюсь, коли виявиться, що це не вони вас, а ви їх обдурили.
- Хто кого?
- Ви ватагу Чорного Франека, - пояснила вона.
Я показав на вудки на днi човна:
- Може, попливемо по рибу? На мис Судака?
Марта зiпхнула човен на воду, ввiмкнула мотор. Я махнув Бронцi рукою на прощання, i ми вiдпливли вiд берега. Хвиля була велика, човен дуже гойдало, раз у раз нас оббризкувало водою з нiг до голови.
Лицарi спiнiнгу ловили рибу на тому мiсцi, де вчора Марта спiймала величезного окуня. Трохи далi вiд берега стояла бiла яхта Вацека Краватика. З розчиненого вiконця яхти лунала над озером ритмiчна мелодiя з транзистора.
Ми причалили до мису з захiдного боку, щоб не полохати рибу пановi Анатолевi й Казиковi. Марта вимкнула мотор, витягла човен на пiсок.
- Може, провiдаємо Несправжнього Орнiтолога? - запропонувала вона.
- Вiн поплив своїм човником до Сем'ян.
- То давайте обшукаємо його табiр. Може, з'ясується, хто вiн насправдi?
- Ну, знаєте, - обурився я. - Ви хочете, щоб ми були, наче злодiї, що залазять у будинок, коли господаря немає вдома? Я люблю чисту гру. З цього приводу я маю застереження до Капiтана Немо.
- Ви маєте до нього претензiї, що вiн не виступає з пiднятим забралом? - обурилася вона. - А ви? Хiба ви не робите так само?
- Адже ви бачите моє обличчя.
- Але не знаю ваших думок. Не знаю, чого ви шукаєте над Озерищем. Ви самi щойно сказали: "Я люблю чисту гру", Отже, тут iде якась гра? А яка ж ставка?
Я завагався. Навiть хотiв був розповiсти їй усю правду, але стримався.
- Настане час, коли я все вам поясню. Я приїхав на Озерище, щоб знайти одного чоловiка. Моя балакучiсть могла б зiпсувати всю справу.
- По-вашому, в мене задовгий язик?
- Взагалi ми дуже мало одне одного знаємо. А справа важлива.
Якийсь час вона сердилась. Сидiла на березi, спершись спиною об стовбур товстої вiльхи, й не хотiла анi ловити риби, анi гуляти по лiсi.
- То, може, ви хоч скажете менi, яким дивом Бронка опинилась у вашому таборi?
- Це не таємниця. Коли мене зв'язали на островi Чорного Франека, вона заговорила зi мною. Сказала, що до ватаги її привело бажання пережити щось незвичайне, романтичне. Очевидно, згодом вона розчарувалась. Менi подумалось, що є нагода вирвати її з ватаги. Запропонував їй утекти й оселитися в моєму таборi. Пообiцяв, що вона ще переживе справжнi пригоди.
- Це була тiльки обiцянка?
- Менi здається, що я зможу її виконати.
- Отже, ми повертаємось до того самого. Ви таки провадите якусь гру. Я трохи ображена. Я не зробила нiчого такого, що могло б бути вам неприємне. То чого ж ви їй, а не менi запропонували пережити щось незвичайне?
- Але ж вас не треба виривати з-пiд поганого впливу? Я не хочу вам лестити, але ви є втiленням незвичайного. Коли я дивлюсь, як ви ловите рибу, як плаваєте по озерi, то не уявляю собi романтичнiшої дiвчини.
- Справдi? - зашарiлася вона вiд моїх комплiментiв.
- А щодо Бронки, то, може, вона допоможе менi зблизитись iз Чорним Франеком? У ватазi почались конфлiкти, це добра нагода, щоб i його умовити перейти на мiй бiк.
Вона з сумнiвом похитала головою.
- Дружба з Бронкою принесе вам розчарування. Ви гадаєте, що вона справдi порвала з ватагою?
- Вона тiльки симпатизує Чорному Франековi. I я спробую з того скористатися, щоб прихилити до себе хлопця. Може, менi пощастить тодi переконати й Капiтана Немо, щоб вiн змiнив своє ставлення до Франека.
- Але ж Чорний Франек ненавидить його.
- Я знаю, що Капiтан Немо подобається хлопцевi. Подобається його глiсер, його вмiння закидати спiнiнга, його вiдвага й таємничiсть. Якби їм пощастило подружити, може, це добре вплинуло б на хлопця? Спробую переконати в цьому Капiтана Немо. У мене сьогоднi зустрiч з ним...
Дiвчина аж пiдскочила на травi.
- Коли? Де?