Ми замовкли. З того боку мису до нас пiдiйшов пан Анатоль. Вiн нiс у сiтцi лише кiлька невеличких окунцiв, але обличчя його свiтилося щастям.
- Ловляться! - сказав вiн трiумфуючи. - Вам учора винятково пощастило. А ми ловимо згiдно з рибальськими правилами. Нам риба не затягне вудлища в озеро. Якби ви розумiлись на рибальствi...
- Звiдкiля ви знаєте, що я не розумiюся? - перебила його Марта.
- Ви дуже молода. Ви ще ходите до школи. Я навiть не знаю, чи є у вас рибальський квиток?
Марта засунула руку в задню кишеню своїх штанiв i вийняла посвiдчення Польської спiлки рибалок.
- У мене є. А у вас?
Пан Анатоль занiмiв з обурення, що хтось насмiлюється запiдозрити, нiби в нього немає рибальського квитка. Вiн простяг Мартi свiй квиток, а сам розглядав її рибальське посвiдчення.
- Ви вже маєте спiнiнговий значок? - здивувався вiн. - Але ж вам чи й є сiмнадцять рокiв. Тiльки пiсля сiмнадцяти рокiв одержують дозвiл рибалити спiнiнгом.
- Я маю повноваження Головної спортивної комiсiї Польської спiлки рибалок як молодий спортсмен-рекордсмен, - гордо сказала Марта. I нiби невинно спитала: - Ви не знаєте, скiлькома вудками має право ловити рибалка?
- Гм, - занепокоївся пан Анатоль.
- Рибалка має право ловити двома звичайними вудками i одною легкою на живця, - процитувала Марта. - А ви, якщо не помиляюсь, ловите аж трьома вудками. А скiлькома вудками дозволяється у нас ловити лососевих риб?
- Тут немає нi форелi, нi лосося, - боронився пан Анатоль.
- А чи пам'ятаєте ви охороннi розмiри окремих порiд риб i час, коли їх заборонено ловити?
- Ви хочете мене екзаменувати? - обурився пан Анатоль.
- Ви мали сумнiв щодо моїх знань у галузi рибальства. Мабуть, ви не образитесь, як ми одне одного поекзаменуємо? А може, ви не готовi?
- Я? Будь ласка, запитуйте. Я вiдповiм на всi запитання, - гордо випростався пан Анатоль.
Марта почала швидко, не задумуючись, питати.
- Охоронний розмiр судака?
- До сорока сантиметрiв, - вiдповiв пан Анатоль.
- А на водах державних рибних господарств?
- Гм, - затнувся пан Анатоль.
Марта вiдповiла не задумуючись:
- Не можна ловити судака вагою менше, як кiлограм i завдовжки менше, як п'ятдесят сантиметрiв. А охоронний розмiр краснопера?
- До п'ятнадцяти сантиметрiв.
- Плiтки?
- До п'ятнадцяти сантиметрiв.
- Лина?
- Гм, - занепокоївся лицар спiнiнгу. Пiсля довгого обдумування невпевнено сказав: - Тридцять сантиметрiв.
- Нi. До двадцяти п'яти. Щука?
- Сорок сантиметрiв.
- Вугор?
I знову на обличчi пана Анатоля видно нерiшучiсть.
Дiвчина махнула рукою.
- Облишмо екзамен. Менi здається, що ви не ладнаєте з статутом Польської спiлки рибалок.
- Ви мене ображаєте, - розсердився лицар спiнiнгу.
- А ви назвiть охороннi перiоди: судака, щуки, сома, джерельної форелi, харiуса, ряпушки.
Пан Анатоль переступив з ноги на ногу.
- Я завжди ловлю влiтку. Але знаю, що судака заборонено ловити до початку червня.
- До тридцять першого травня. А щуку?
- Так само.
- Неправильно. До п'ятнадцятого квiтня.
Пан Анатоль тупнув ногою.
- Я не дозволю розмовляти зi мною таким тоном. Я досвiдчений рибалка, а ви ще надто молода, щоб мене екзаменувати.
Вiн пiшов розгнiваний, щось сердито бурмочучи. Проте ми побачили, що вiн витяг з води одну вудку i вже ловив тiльки двома, як годилося за статутом.
- Наука не йде до бука, - розсмiялася дiвчина.
Раптом їй захотiлося порибалити.
Вона дiстала з човна дiряву бляшанку з принадою. Там було кiлька пiчкурiв.
- На щуку, - пояснила Марта.
Запропонувала пiти трохи далi, до маленької затоки. Але менi не хотiлося ловити рибу. Я помiтив рух на бiлiй яхтi, мене непокоїло те, що я не знаю долi рибальської карти. Голова в мене йшла обертом вiд усiляких пiдозрiнь, здавалося, от-от сяйне думка, що розкриє усi таємницi Озерища.