- Засмагатиму, - вiдповiв я, роздратований, що вона заважає менi думати.
Вона взяла вудку, принаду й пiшла берегом. Я приклав до очей бiнокль. Вацек Краватик з Бороданем поставили на палубi яхти тапчани, бiла дама лежала на ковдрi на даху кабiни й засмагала. Вацек з Бороданем про щось розмовляли, жваво жестикулюючи. Може, сварилися.
"Я багато дав би, тiльки б дiзнатися, за що вони сваряться", - подумав я.
Устромив руку у воду. Вiяв мiцний вiтер, було холодно, але вода здавалася теплою. Я роздягнувся, залишившись тiльки в плавках. Пiрнув i плив пiд водою до яхти, поки вистачило духу. Потiм обережно вистромив голову, щоб ухопити в легенi повiтря i подивитися, чи не помiтили мене з яхти.
Але побоювання були марнi. Бо я плив до корми, а Вацек Краватик i Бородань сидiли спереду. Мене могла помiтити лише бiла дама на даху кабiни, але й вона не дивилася сюди, Здавалося, що її захопила сварка мiж Вацеком i Бороданем.
Я знову пiрнув у воду i виплив уже поблизу яхти. Хвилi були великi, iнодi вони ринули над моєю головою i вкривали мене бiлою пiною. Щоб трохи вiдпочити, я лiг на хвилi, й вони пiдкинули мене аж до борту. Я вхопився рукою за раму круглого вiконця каюти i притулився до слизьких дощок корпусу яхти.
Бородань сердито казав Краватиковi:
- Ми витратили купу грошей, а тепер знову марнуємо час. Треба щось робити, розумiєш?
Вацек вiдповiдав:
- Хлопчисько обiцяв принести сьогоднi карту. Завтра вже заходимось ловити.
- А як не принесе?
- Хiба йому не треба грошей, чи що? Ми дамо йому й п'ять тисяч. Вiн iз шкури вилiзе i з-пiд землi добуде нашу карту.
- А може, повiдомити мiлiцiю? - роздумував Бородань. - Мiлiцiя скорiше вiд Франека знайде злодiя.
- Мiлiцiя? - занепокоївся Краватик.
- А що тут такого? Карта це карта, нам же повертають украденi речi.
- Не про це мова. Менi здається, що в Чорного Франека бiльше шансiв дiстати цю карту. Адже вiн, мабуть, знайомий з усiма розбишаками на озерi. I вiн легко домовиться з ними, надто коли пообiцяє їм трохи грошей. Я вважаю, що слiд набратись терпiння. Дiяти почнемо завтра.
У цю мить Вацек Краватик устав з тапчана.
- Поглянь! - закричав до Бороданя. - Якась велика туша пливе пiд водою.
Вiн перехилився через борт, стежачи за тiнню риби в озерi. I побачив, що я притулився до корпусу.
- Що ви тут робите? - вереснув вiн. - Ви пiдслуховуєте нас? Чи, може, хочете нас обiкрасти?
У мене язик прилип до пiднебiння.
- Вiдпочиваю, - пробелькотiв я.
- Як це вiдпочиваєте? Тут?
- Я плавав. Але велика хвиля, i я знесилiв, I вхопився за яхту, щоб вiдпочити. Зараз попливу до берега.
З палуби вихилилась i Едiта.
- Добрий день, - привiталась вона. - Будь ласка, може, вийдете до нас на палубу? Мабуть, ви змерзли? Вип'єте чогось гарячого?
Вона була дуже мила. А це викликало пiдозру в Бороданя.
- Звiдки ти знаєш цього добродiя? - гостро спитав вiн.
Вона не встигла пояснити, як втрутився Вацек.
- Чи не про цього типа розповiдав нам Чорний Франек? Зажди-но, як його прозивають? Самоходик чи щось таке...
Бiла дама й далi була дуже мила. Вона простягла до мене руку й знову запропонувала:
- Може, ви все-таки зайдете до нас на гарячий чай або на сигаретку?
Я випустив з рук вiкно кабiни, ногами вiдштовхнувся вiд корпусу.
- Хай iншим разом! - гукнув я.
Щосили вимахуючи руками, я плив до берега, а вони стояли на палубi й пiдозрiливе дивилися на мене.
На мисi Судака сидiла Марта й тримала в руках мiй бiнокль.
- Спiймалися, - сказала вона мстиво. - Дуже негарно пiдслуховувати.
Повiяв вiтер, i я аж затрусився вiд холоду. Цокотячи зубами, схопив одяг i залiз у кущi. Коли повернувся на берег, усе ще тремтiв, а дiвчина дивилась на мене майже з задоволенням.
- У вас буде нежить, - сказала вона. А потiм сердито тупнула ногою. Ви послали мене по рибу, а самi...
- Що "самi"? - прикинувся я здивованим. - Хiба вже менi заборонено купатися в озерi? I хiба я посилав вас по рибу?
Вона похитала головою.
- Ви купалися? На такому холодному вiтрi? Менi вiдразу здалося щось не так, коли ви не пiшли зi мною по рибу. Я вернулася з пiвдороги i дивлюсь, а ви вже коло яхти. Поглянула в бiнокль i побачила, як ви причаїлись пiд бортом. Ну, вже i обличчя були в Краватика й Бороданя, коли вони вас помiтили. То про що ж вони розмовляли? - спитала вона серйозно.
Не було сенсу гратися з нею в "куцу бабу".
- Чорний Франек ще не принiс їм карти. Вони починають нервуватися.
Марта на мить замислилась.
- Та карта справдi дуже потрiбна вам?
- Може, i я хочу стати князем спiнiнгу?..
- Я покажу вам мiсця, де найкраще ловиться щука, короп, плiтка, краснопiр, вугор. Чи й пiсля цього вас цiкавитиме карта Вацека Краватика?
- На жаль, так.