Сьогодні вранці я подумав: «Які щасливі ті сестрички-боровички й братики-сунички, що у них є такий гарний візок і вони можуть на ньому кататися».
Аж тут несподіванка!..
Але треба описати все з самого початку.
Ми завжди приносимо з собою в клас сніданок.
Цей сніданок сидить собі в куточку портфеля і дуже боїться, щоб його книжки не зім’яли.
Але наші книжки лежать у портфелі рівненько і нікого ще не скривдили.
Сніданок загорнуто в білу промокачку і гарну серветку.
Тих серветок аж чотири — для зміни.
На одній вишито двох півнів, що стоять на воротях у жовтих чоботях.
На другій — скачуть лугом зайці, підкачавши штанці.
На третій — вишито червону машину, що мчить у далеку країну.
А на четвертій — я, Пластусь.
Це мій портрет. На портреті в мене такі гарні відстовбурчені вуха і червоний ніс.
Тосині подруги не можуть надивитися на наші серветки.
Льодзі найбільше сподобався червоний автомобільчик.
От ми й зробили їй подарунок…
Взяла Тося полотно, кольорові нитки з квітчастої коробочки. Шила, шила, вишивала.
Вишила на серветці червоний автомобільчик і подарувала Льодзі.
І шо б же ви думали?
Сьогодні ми прийшли до класу, а на нашій парті біля чорнильниці стоїть таке малесеньке червоне авто.
Льодзя зробила його для мене.
Воно було з сірникової коробочки, тільки обклеєне червоним папером, а коліщата — з котушок.
Я так зрадів — не знав уже, що й робити.
Відразу ж сів у авто й почав їздити по парті.
А друзі з пенала як побачили, то залементували, що й вони хочуть покататися.
Гумка-мишка почала пхатись перша, але я її не взяв — вона гладка, ще машину розвалить.
Олівця не взяв, бо він довготелесий — одразу випав би з автомобіля.
А тут довідалися про мою машину ляльки з ниток, зняли галас та давай і собі пхатися до автомобіля.
Але я й їх не забрав — повилітають з автомобіля й буде нещастя.
Я взяв із собою тільки одне перо, що вміло дуже гарно писати і ніколи не робило ляпок у зошиті. Нехай покатається!
Коли гумка-мишка трохи схудне, олівець поменшає, а ляльки з ниток порозумнішають, може, тоді я й їх покатаю.
Мій автомобіль ще кращий за того візка, котрим їздили сестри-боровички та братики-сунички в тій книжці!