Тепер я повинен трохи написати про Тосю.
У Тосі голубі очі — такі, як у мене.
Носик у Тосі — не такий великий та червоний, як мій. звичайний собі носик, але непоганий. У Тосі два вушка — не такі гарні й відстовбурчені, як мої, але теж непогані.
А за тими вушками у Тосі дві чорні кіски.
Таких кісок нема ні в кого. Вони дуже гарні. Стирчать в різні боки, а на кінцях у них бантики.
На свята ці бантики бувають червоні або зелені, а в будень завжди темно-сині. Сьогодні вранці я навіть посварився з отою дурною гумкою-мишкою через Тосині кіски. Гумка-мишка сказала, що Тосині кіски — отакі, як у неї, гумки-мишки, хвостик.
— Що ти кажеш? Який хвостик?
— Еге ж, хіба ти не чув, як Бронек з останньої парти гукав на перерві, що Тосині кіски — це «мишачі хвостики»?
Я страшенно розсердився, стиснув кулаки та як гримну:
А хіба в тебе коли небудь був червоний, зелений або синій бантик на кінці хвостика?!.
Тут гумка-мишка перелякалась.
— Ні, не було в мене бантика! — забелькотіла вона.
— От бачиш, — кажу їй, — то чого ж ти чванишся? Тосина кіска це і є Тосина кіска, а не твій хвостик! Тосині кіски завдовжки з палець і завтовшки з палець, а на кінцях у них бантики: червоні, зелені або темно-сині!
Отак сварюся я з гумкою-мишкою, аж гульк, — сидить Тося і схлипує. Я вже виставив ногу з пенала, щоб бігти до неї потішити, коли надійшла вчителька й питає:
— Чого ти плачеш?
А Тося у відповідь:
— Через мишачі хвостики…
Вчителька засміялась і каже:
— Знаєш, Тосю, найкраще їх обстригти, волоссячко підросте, буде ще краще, і тоді вже ніхто не сміятиметься з твоїх кісок.
Другого дня, тільки визирнув я з пенала — бачу: у Тосі кісок вже нема! Спершу шкода мені стало, а потім дивлюся: у Тосі гривка, волоссячко акуратно підстрижене і таке чисте, пухнасте, — Тосі навіть більше личить, ніж кіски. Я показав носа тій дурній гумці-мишці та й гукаю:
— От бачиш!!! Немає вже у Тосі мишачих хвостиків!..