Вогнище було знову швиденько розкладене, гiллячок сухих назбирано, а iграшки всi зручно повсiдалися навколо трiскотливого вогню.
- Здорово налякав, - зiзнався Китичка.
- Не зберегли шапку, - з жалем сказала жаба, тягнучи вiд Ейнори кiнець шарфика, - i сокиру втратили. Неабиякi матерiальнi збитки.
- Ось Ейнорина рукавичка, - пронизливими очицями обдивився кругом Твiнас.
- Вiзьми, Ейноро, - пiдскочивши, подав їй Кадриль.
- А ви чули якийсь дивний смiх? - запитав Китичка. - Мене аж морозом обсипало!
- Може, то сам водiй реготав? - пробував вiдгадати пiлот. Порозгублював свої речi... перед Новим роком i ошалiв.
- Напевно, вiн, - iграшки навiть полегшено зiтхнули.
- Реготав не водiй, - пробасив пiнгвiн.
- Звiдки ти знаєш? - здивувався Кадриль.
- Кроки, - посмоктавши люльку, тiльки й сказав товстий сищик.
- Якi кроки? - нiчого не зрозумiв Китичка.
- Пiсля того, як хтось зареготав, водiй кинувся бiгти до машини. Отож, без сумнiву, його хтось дуже злякав, - пояснив пiнгвiн Твiнас.
- I як менi не прийшло в голову! - з прикрiстю сказав песик.
- А отой хтось, - схвильовано оглядiлась жаба, - чи не пiдстерiгає нас, де-небудь недалеко засiвши? Видно, агресивна iстота, якщо навiть самого водiя налякала.
- Я одного разу бачив страховисько iз сьома пащами, - пригадав Китичка, -. але лише на картинцi.
- Зараз це не картинка, а справжня небезпечна ситуацiя, - сказала жаба. - Треба дивитися тверезо...
- Добре, що нагадали, - перервав її пiлот. - Ховаючись пiд ялинкою, я натрапив на дещо цiкаве. Давайте всi обдивимося.
ЗНАХIДКА ПIД ЯЛИНКОЮ
Пiлот пiдiйшов до нижньої гiлки ялинки, - до тiєї самої, що трохи довше видавалася за iнших, - i рукою в рукавичцi вiдхилив її вбiк. Усi, за винятком Ейнори, аж ахнули вiд несподiванки.
Пiд гiлкою стояв iграшковий, а може, й неiграшковий космiчний корабель!
- Оце так штука! - вихопилось у Кадриля.
- Iз нашої машини, iз тiєї самої купи, - в один голос загелготали iграшки.
- Нi, - буркнув грубим голосом Твiнас.
- I менi, i менi вже прийшло в голову, чому нi! - вигукнув Китичка. Адже у нього немає нiг, щоб прибiгти i тут заховатися!
- Не те, - посмiхнувся Твiнас, посмоктуючи люльку. - Корабель майже новий, а таких нiхто не викидає. Крiм того, вiн дуже акуратно стоїть: гострим кiнцем угору, немов готовий летiти. Тепер подивiться ще уважнiше: гiлка, пiд якою вiн стоїть, в одному мiсцi здерта, кiлька гiлочок зламанi. З цього видно, що корабель, сiдаючи на землю, їх був зачепив.
- То вiн, - витрiщив очi Китичка, - прилетiв iз космосу?
- Найiмовiрнiше, - вiдповiв сищик.
- Мiй обов'язок, - промовив пiлот, - зайти всередину i роздивитися.
- А якщо, - запитала жаба, - всерединi ви знайдете страхiття?
- Оте, що реготало? - додав Китичка.
- Мiй обов'язок зайти i подивитися, - холодно повторив пiлот.
Вiн дав потримати вiдхилену гiлку Кадрилю, а сам пiдiйшов аж до самого корабля i почав змiтати снiг, який, виявилось, прикривав схiдцi до дверей корабля. З одного боку схiдцiв був поручень, i, тримаючись за нього, пiлот почав пiдiйматися вгору. А всi, затаївши дух, стежили за ним i чекали чогось несподiваного й страшного.
- Може, треба сiрникiв, щоб присвiтити? - пошепки запропонував Кадриль.
Пiлот мовчки захитав шоломом. I ось уже його рука в рукавицi досягає дверцят, ось натиснув... дверцята прочинилися, затемнiв вхiд... дверцята знову зачинилися... залишилась тiльки невiдомiсть... тiльки тиша, що її порушувало посмоктування люльки.
- Тепер я здогадуюся, хто реготав, - тихо промовив Твiнас.
- Хто? Хто? - запитали всi.
- Той, хто хотiв вiдстрашити водiя од ялинки, щоб вiн не знайшов пiд нею космiчного корабля.
- Але хто ж вiн - "той"? - запитав Китичка, пiдозрiло пiднявши нiздрю-квасолинку на тi таємничi дверцята.
- Цього вiдгадати не можу, - зiзнався товстий сищик, i в цю мить дверцята почали повiльно вiдчинятися.
- Скажiть, що там робиться? - не витримала Ейнора, ледь клiпаючи вiями. - Чому нiхто нiчого не пояснить?
- Прошу не хвилюватися, - став у дверцятах пiлот. - Корабель зовсiм порожнiй. У салонi для пасажирiв стоїть четверо крiсел. У кабiнi пiлота я знайшов схему корабля та iнструкцiю.
- Схема? Iнструкцiя? - iз поваги Китичка аж рота роззявив. - А що воно таке?
- Це креслення i вказiвки, як керувати кораблем, - пояснив пiлот. - Я пiлот турбореактивного лiтака, то хтозна, чи зможу я до кiнця зрозумiти цю модель, але спробую. Доведеться вам почекати. - Вiн знову зник за дверцятами.
- Давайте повернемося до вогнища, - запропонував Твiнас, розповiдатимемо далi, щоб швидше минав час.
- А якщо, - неспокiйно оглянувся навкруги Китичка, - якщо вiзьмуть i повернуться господарi космiчного корабля?
- Велике дiло! То й що! - вiдважно виставив уперед своє розiрване хутерце господар вогнища. - Нiхто до їхнього корабля ще й не торкався. А якщо будуть чiплятися, то я як дам кочергою!
Усi весело засмiялися i знову обступили вогнище.
ЗНОВУ РОЗПОВIДI ПРО САМИХ СЕБЕ