Щось нудно самому
Надворі тинятися…
Ну чим би то Жорику
Порозважатися?
Ген Мурзик на лавці.
Жорж гладить кота!
І… в'яже бляшанку
Йому до хвоста:
«Як стане цей кіт
З переляку стрибати,
І сам насміюсь,
І збіжаться хлоп'ята!»
Та Мурзик поважний,
Ніколи не цькований,
Підвівся, бляшанку
Понюхав здивовано,
Пофуркав гидливо,
Образився гірко
І миттю шугнув
До хазяйки в кватирку.
«Дзінь-бамм!»
Розділивши котову образу,
Дві шиби скалками
Заплакали зразу! —
Ну й дурень цей кіт,—
Спантеличився Жора,—
У нього хазяйка
Старенька і хвора,
А кіт не жаліє її ані-ні:
Навіщо він шиби
Розбив у вікні?